Псалтирь 35
1 Суди, Господи, обидящыя мя, побори борющыя мя.
Псалом Давидів. Господи, втруться в суперечку з тими, хто зі мною сперечається, почни воювати з тими, хто воює проти мене!
2 Приими оружие и щит и востани в помощь мою:
Візьми щит і обладунки й повстань мені на допомогу!
3 изсуни мечь и заключи сопротив гонящих мя: рцы души моей: спасение твое есмь Аз.
Махни списом і загороди дорогу тим, хто переслідує мене. Скажи душі моїй: «Я – порятунок твій!»
4 Да постыдятся и посрамятся ищущии душу мою, да возвратятся вспять и постыдятся мыслящии ми злая.
Нехай посоромлені й принижені будуть ті, хто прагне згубити мою душу. Нехай розвернуться назад і вкриються ганьбою, хто зло проти мене задумує.
5 Да будут яко прах пред лицем ветра, и Ангел Господень оскорбляя их:
Нехай будуть вони як полова перед вітром, коли ангел Господній гнатиме їх.
6 да будет путь их тма и ползок, и Ангел Господень погоняяй их:
Нехай шлях їхній буде темний і слизький, коли ангел Господній переслідуватиме їх.
7 яко туне скрыша ми пагубу сети своея, всуе поносиша души моей.
За те, що приховали для мене тенета без причини й безпідставно викопали яму для душі моєї.
8 Да приидет ему сеть, юже не весть, и ловитва, юже скры, да обымет и, и в сеть да впадет в ню.
Нехай погибель прийде на нього несподівано, й у тенетах, що він для мене таємно розставив, заплутається сам і впаде в них собі на погибель.
9 Душа же моя возрадуется о Господе, возвеселится о спасении Его.
А моя душа веселитись буде в Господі, піднесеться від радості через Твоє спасіння.
10 Вся кости моя рекут: Господи, Господи, кто подобен Тебе? Избавляяй нища из руки крепльших его, и нища, и убога от расхищающих его.
Усі кістки мої нехай скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти визволяєш приниженого від того, хто сильніший від нього, приниженого й бідного – від того, хто грабує його».
11 Воставше на мя свидетеле неправеднии, яже не ведях, вопрошаху мя.
Повстали проти мене жорстокі свідки, розпитують мене про те, чого я не знаю.
12 Воздаша ми лукавая воз благая, и безчадие души моей.
Віддячують мені злом за добро, [тяжкою] втратою моїй душі.
13 Аз же, внегда они стужаху ми, облачахся во вретище и смирях постом душу мою, и молитва моя в недро мое возвратится.
Та коли вони хворіли, я вдягався в лахміття, постом виснажував мою душу, та молитва моя поверталася в нутро моє [без відповіді].
14 Яко ближнему, яко брату нашему, тако угождах: яко плачя и сетуя, тако смиряхся.
Я ходив, наче за другом чи братом моїм [сумуючи], наче матір оплакуючи, схилившись понуро.
15 И на мя возвеселишася и собрашася: собрашася на мя раны, и не познах: разделишася, и не умилишася.
А коли я спіткнувся, вони зраділи, і збиралися проти мене негідники, котрих я не знав, терзали мене безупинно.
16 Искусиша мя, подражниша мя подражнением, поскрежеташа на мя зубы своими.
Безбожними глузуваннями насміхалися, скреготіли на мене своїми зубами.
17 Господи, когда узриши? Устрой душу мою от злодейства их, от лев единородную мою.
Володарю, доки Ти дивитимешся на це? Відведи мою душу від їхніх згубних вчинків, від цих левів самотню мою!
18 Исповемся Тебе в церкви мнозе, в людех тяжцех восхвалю Тя.
Я прославлю Тебе в зібранні великому, посеред велелюддя хвалитиму Тебе.
19 Да не возрадуются о мне враждующии ми неправедно, ненавидящии мя туне и помизающии очима:
Нехай же не зловтішаються наді мною вороги мої неправедно, що даремно ненавидять мене. Нехай не підморгують очима [зловтішно] ті, хто ненавидить мене даремно.
20 яко мне убо мирная глаголаху, и на гнев лести помышляху.
Бо не про мир вони говорять, але на мирних мешканців землі задумують підступне.
21 Разшириша на мя уста своя, реша: благоже, благоже, видеша очи наши.
Роззявляють на мене свої пащі, кажучи: «Ага! Ага! Побачили цю [біду] наші очі!»
22 Видел еси, Господи, да не премолчиши: Господи, не отступи от мене.
[Але ж і] Ти, Господи, побачив це, не мовчи! Владико, не віддаляйся від мене!
23 Востани, Господи, и вонми суду моему, Боже мой и Господи мой, на прю мою.
Пробудися і встань на мій суд, [втруться] в мою суперечку, Боже мій, Володарю мій!
24 Суди ми, Господи, по правде Твоей, Господи Боже мой, и да не возрадуются о мне.
Суди мене за правдою Твоєю, Господи, Боже мій; і нехай не зловтішаються вони наді мною.
25 Да не рекут в сердцах своих: благоже, благоже души нашей: ниже да рекут: пожрохом его.
Нехай не говорять вони в серцях своїх: «Ага, сталося, як ми хотіли!» Нехай не промовляють: «Ми проковтнули його!»
26 Да постыдятся и посрамятся вкупе радующиися злом моим: да облекутся в студ и срам велеречующии на мя.
Нехай посоромляться й ганьбою вкриються всі, хто радіє моєму лихові. Нехай одягнуться у сором і безчестя ті, хто величається наді мною.
27 Да возрадуются и возвеселятся хотящии правды моея: и да рекут выну, да возвеличится Господь, хотящии мира рабу Его.
Нехай же веселяться й радіють ті, кому до вподоби моя правда; нехай завжди промовляють вони: «Хай звеличиться Господь, Що бажає миру слузі Своєму!»
28 И язык мой поучится правде Твоей, весь день хвале Твоей.
Тоді язик мій проголошуватиме Твою правду, цілий день хвалитиме Тебе!
