Псалтирь 31
1 В конец, псалом Давиду, изступления. На Тя, Господи, уповах, да не постыжуся во век: правдою Твоею избави мя и изми мя.
Керівнику хору. Псалом Давидів. На Тебе, я Господи, покладаю надію, [тож] нехай не посоромлюся повіки! Врятуй мене у Своїй праведності!
2 Приклони ко мне ухо Твое, ускори изяти мя: буди ми в Бога защитителя и в дом прибежища, еже спасти мя.
Схили до мене вухо Твоє, поспіши визволити мене, будь для мене скелею пристановища, домом твердині, щоб врятувати мене.
3 Яко держава моя и прибежище мое еси Ты: и имене Твоего ради наставиши мя и препитаеши мя.
Бо Ти моя скеля й твердиня моя; заради імені Твого веди мене й керуй мною.
4 Изведеши мя от сети сея, юже скрыша ми: яко Ты еси защититель мой, Господи.
Витягни мене з тенет, які вони для мене таємно розставили, адже ти моє пристановище.
5 В руце Твои предложу дух мой: избавил мя еси, Господи Боже истины.
У руки Твої я ввіряю дух мій; визволи мене, Господи, Боже істини.
6 Возненавидел еси хранящыя суеты вотще: аз же на Господа уповах.
Ненавиджу тих, що шанують марних ідолів; я ж надію покладаю на Господа.
7 Возрадуюся и возвеселюся о милости Твоей, яко призрел еси на смирение мое, спасл еси от нужд душу мою
Веселитимусь і радітиму Твоєму милосердю, бо Ти побачив моє пригнічення, дізнався про скорботи мого серця
8 и неси мене затворил в руках вражиих, поставил еси на пространне нозе мои.
й не віддав мене в руки ворога мого на поталу, але поставив мої ноги на просторому місці.
9 Помилуй мя, Господи, яко скорблю: смятеся яростию око мое, душа моя и утроба моя.
Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, згасли від смутку мої очі, моя душа й нутро моє.
10 Яко изчезе в болезни живот мой, и лета моя в воздыханиих: изнеможе нищетою крепость моя, и кости моя смятошася.
Бо життя моє згасає в журбі, і роки мої – у зітханнях. Моя сила спіткнулася через гріхи мої, і кістки мої виснажилися.
11 От всех враг моих бых поношение, и соседом моим зело, и страх знаемым моим: видящии мя вон бежаша от мене.
Через усіх супротивників моїх став я ганьбою для своїх сусідів і страхом для тих, хто [добре] знав мене; хто бачить мене на вулиці – тікає від мене.
12 Забвен бых яко мертв от сердца: бых яко сосуд погублен.
Забутий я в серцях [їхніх], немов померлий; став я немов розбитий глек.
13 Яко слышах гаждение многих живущих окрест: внегда собратися им вкупе на мя, прияти душу мою совещаша.
Бо чую я наклепи від багатьох, жах навколо. Змовляються вони разом проти мене, задумують життя моє забрати.
14 Аз же на Тя, Господи, уповах, рех: Ты еси Бог мой.
Але я на Тебе надію покладаю, Господи! Кажу я: «Ти мій Бог!»
15 В руку Твоею жребии мои: избави мя из руки враг моих и от гонящих мя.
У Твоїй руці час мого [життя]; визволи мене від руки ворогів моїх і від тих, хто мене переслідує.
16 Просвети лице Твое на раба Твоего: спаси мя милостию Твоею.
Нехай засяє обличчя Твоє над рабом Твоїм, врятуй мене в милості Твоїй.
17 Господи, да не постыжуся, яко призвах Тя: да постыдятся нечестивии, и снидут во ад. (Sheol h7585)
Господи, нехай не буде мені соромно, що я до Тебе кличу. Нехай соромно стане нечестивим, нехай замовкнуть вони в царстві смерті. (Sheol h7585)
18 Немы да будут устны льстивыя, глаголющыя на праведнаго беззаконие, гордынею и уничижением.
Нехай оніміють вуста брехливі, що проти праведника говорять зухвало, пихато й з презирством.
19 Коль многое множество благости Твоея, Господи, юже скрыл еси боящымся Тебе, соделал еси уповающым на Тя, пред сыны человеческими:
Які ж великі Твої блага, котрі приховав Ти для тих, хто боїться Тебе, які Ти здійснюєш на очах синів людських для тих, хто надію покладає на Тебе!
20 скрыеши их в тайне лица Твоего от мятежа человеческа, покрыеши их в крове от пререкания язык.
Ти вкриваєш їх покровом Свого обличчя від [підступних] змов людських, ховаєш їх у наметі [Своєму] від лайливих язиків.
21 Благословен Господь, яко удиви милость Свою во граде ограждения.
Благословенний Господь, Що з’явив мені дивовижну Свою милість, коли я був в оточеному [ворогами] місті.
22 Аз же рех во изступлении моем: отвержен есмь от лица очию Твоею: сего ради услышал еси глас молитвы моея, внегда воззвах к Тебе.
Я ж сказав у тривозі моїй: «Я вигнаний геть від очей Твоїх!» Але Ти почув голос благань моїх, коли я волав до Тебе.
23 Возлюбите Господа, вси преподобнии Его: яко истины взыскает Господь и воздает излише творящым гордыню.
Любіть Господа, усі вірні Його! Оберігає Господь відданих [Йому] та відплачує сповна гордим.
24 Мужайтеся, и да крепится сердце ваше, вси уповающии на Господа.
Будьте мужніми й зміцніться серцем, усі, хто на Господа сподівається.
