Псалтирь 2

1 Вскую шаташася языцы, и людие поучишася тщетным?

Чому бентежаться народи і племена задумують марне?

2 Предсташа царие земстии, и князи собрашася вкупе на Господа и на Христа Его.

Повстають царі землі, і можновладці гуртуються разом проти Господа й проти Його Помазанця.

3 Расторгнем узы их и отвержем от нас иго их.

«Розірвемо їхні кайдани, – [кажуть вони], – скинемо їхні пута!»

4 Живый на небесех посмеется им, и Господь поругается им.

Той, Хто сидить на небесах, сміється, Володар глузує з них.

5 Тогда возглаголет к ним гневом Своим и яростию Своею смятет я:

Тоді Він промовить до них у гніві Своєму і полум’ям [люті] Своєї настрашить їх:

6 Аз же поставлен есмь Царь от Него над Сионом, горою святою Его,

«Ось Я поставив царя Мого над Сіоном, Моєю святою горою».

7 возвещаяй повеление Господне. Господь рече ко Мне: Сын Мой еси Ты, Аз днесь родих Тя:

Сповіщу-но я постанову Господню: Він промовив до мене: «Ти Мій Син, Я сьогодні породив Тебе.

8 проси от Мене, и дам ти языки достояние Твое, и одержание Твое концы земли:

Проси в Мене – і Я дам Тобі народи у спадок, і володіння Твоє – аж до країв землі.

9 упасеши я жезлом железным, яко сосуды скудельничи сокрушиши я.

Ти уразиш їх жезлом залізним, як посуд, [виріб] гончаря, розіб’єш їх».

10 И ныне, царие, разумейте, накажитеся вси судящии земли.

Отже, царі, схаменіться, отямтеся, судді землі!

11 Работайте Господеви со страхом, и радуйтеся Ему со трепетом.

Служіть Господеві зі страхом і радійте з тремтінням.

12 Приимите наказание, да не когда прогневается Господь, и погибнете от пути праведнаго, егда возгорится вскоре ярость Его: блажени вси надеющиися Нань.

Цілуйте Сина, щоб Він не розгнівався і щоб ви не загинули на своєму шляху, бо гнів Його спалахне вмить. Блаженні ті, хто на Нього надію покладає!