Псалтирь 17
1 Молитва Давиду. Услыши, Господи, правду мою, вонми молению моему, внуши молитву мою не во устнах льстивых.
Молитва Давидова. Почуй, о Господи, [благання про] правду; прислухайся до мого волання, зваж на мою молитву, що з вуст нелукавих [лине].
2 От лица Твоего судба моя изыдет: очи мои да видита правоты.
Від Тебе Самого нехай прийде мені суд справедливий, нехай очі Твої побачать правду.
3 Искусил еси сердце мое, посетил еси нощию: искусил мя еси, и не обретеся во мне неправда.
Ти випробував моє серце, дослідив [мене] вночі, переплавив мене, але не знайшов [того], щоб слова мої розходилися з думками.
4 Яко да не возглаголют уста моя дел человеческих, за словеса устен Твоих аз сохраних пути жестоки.
Щодо справ людських, то згідно зі словом, що [вийшло] з вуст Твоїх, я зберіг себе від того, щоб [стати] на шлях гнобителя.
5 Соверши стопы моя во стезях Твоих, да не подвижутся стопы моя.
Стопи мої крокували [тільки] Твоїми стежками, ноги мої не оступалися.
6 Аз воззвах, яко услышал мя еси, Боже: приклони ухо Твое мне и услыши глаголы моя.
Я кличу до Тебе, бо Ти відповіси мені, Боже; нахили вухо Твоє до мене, почуй мову мою.
7 Удиви милости Твоя, спасаяй уповающыя на Тя от противящихся деснице Твоей:
З’яви дивну милість Твою, о Визволителю, Що рятуєш правицею Своєю тих, хто надію покладає на Тебе в протистоянні з ворогами.
8 сохрани мя, Господи, яко зеницу ока: в крове крилу Твоею покрыеши мя
Бережи мене мов зіницю ока, у тіні крил Твоїх сховай мене
9 от лица нечестивых острастших мя: врази мои душу мою одержаша
від нечестивих, що грабують мене, від смертельних ворогів моїх, що мене оточили.
10 тук свой затвориша, уста их глаголаша гордыню.
Вони заплили жиром, вуста їхні говорять пихато.
11 Изгонящии мя ныне обыдоша мя, очи свои возложиша уклонити на землю.
Підкрадалися до мене [таємно], а тепер оточили мене, їхні очі шукають нагоди, аби кинути [мене] на землю.
12 Объяша мя яко лев готов на лов и яко скимен обитаяй в тайных.
Немов той лев, що прагне терзати [здобич], і як лев молодий, що в засідці залягає.
13 Воскресени, Господи, предвари я и запни им: избави душу мою от нечестиваго, оружие Твое
Піднімися, Господи, стань перед ним, кинь додолу його; мечем Своїм визволи душу мою від нечестивого,
14 от враг руки Твоея, Господи, от малых от земли: раздели я в животе их, и сокровенных Твоих исполнися чрево их: насытишася сынов, и оставиша останки младенцем своим.
рукою Твоєю від мужів, Господи, – від людей плинного світу, чия доля лише в цьому житті. То нехай же їхнє черево наповниться із Твоєї скарбниці нехай діти їхні наситяться і залишок передадуть малюкам своїм.
15 Аз же правдою явлюся лицу Твоему, насыщуся, внегда явитимися славе Твоей.
А я в правді побачу обличчя Твоє, прокинувшись, образом Твоїм насичуватися буду.
