Псалтирь 147
1 Хвалите Господа, яко благ псалом: Богови нашему да усладится хваление.
Алілуя! Як добре співати Богові нашому, яка ж приємна належна Йому хвала!
2 Зиждай Иерусалима Господь: разсеяния Израилева соберет:
Господь відбудовує Єрусалим, збирає вигнанців Ізраїля;
3 изцеляяй сокрушенныя сердцем и обязуяй сокрушения их:
зцілює розбитих серцем і перев’язує їхні рани;
4 изчитаяй множество звезд, и всем им имена нарицаяй.
обчислює кількість зірок і кожну називає поіменно.
5 Велий Господь наш, и велия крепость Его, и разума Его несть числа.
Великий Володар наш і вельми сильний, розум Його безмірний.
6 Приемляй кроткия Господь, смиряяй же грешники до земли.
Господь підтримує пригноблених, а нечестивих принижує аж до землі.
7 Начните Господеви во исповедании, пойте Богови нашему в гуслех:
Віддайте Господеві подяку, співайте Богові нашому на арфі.
8 одевающему небо облаки, уготовляющему земли дождь: прозябающему на горах траву и злак на службу человеком:
Він небеса вкриває хмарами, готуючи дощ для землі, Хто на горах вирощує траву,
9 дающему скотом пищу их, и птенцем врановым призывающым Его.
дає худобі їжу й пташенятам ворона, коли вони кричать.
10 Не в силе констей восхощет, ниже в лыстех мужеских благоволит:
Не міць коня Йому до вподоби, не силу стегон людських Він уподобав;
11 благоволит Господь в боящихся Его и во уповающих на милость Его.
Господь уподобав тих, хто боїться Його, хто на милість Його сподівається.
12 Похвали, Иерусалиме, Господа, хвали Бога твоего, Сионе:
Хвали, Єрусалиме, Господа; прославляй Бога твого, Сіоне!
13 яко укрепи вереи врат твоих, благослови сыны твоя в тебе.
Бо Він зміцнив засуви воріт твоїх, благословив синів твоїх посеред тебе.
14 Полагаяй пределы твоя мир, и тука пшенична насыщаяй тя:
Він встановлює мир на твоїх кордонах, насичує тебе відбірною пшеницею.
15 посылаяй слово Свое земли, до скорости течет слово Его,
Він посилає наказ Свій землі, швидко біжить Його Слово.
16 дающаго снег свой яко волну, мглу яко пепел посыпающаго,
Він дає сніг, немов вовну, розпорошує паморозь, наче попіл,
17 метающаго голоть Свой яко хлебы: противу лица мраза Его кто постоит?
кидає кригу Свою, ніби дрібні камінці; хто може встояти перед Його морозом?
18 Послет слово Свое, и истает я: дхнет дух Его, и потекут воды.
Він пошле слово Своє, і [все] розтане, подує вітром Своїм – потечуть води.
19 Возвещаяй слово Свое Иакову, оправдания и судбы Своя Израилеви:
Він звіщає слово Своє Якову, постанови й закони правосуддя – Ізраїлеві.
20 не сотвори тако всякому языку, и судбы Своя не яви им.
Він не зробив такого жодному іншому народові, і правосуддя законів вони не знають. Алілуя!
