Псалтирь 144
1 Благословен Господь Бог мой, научаяй руце мои на ополчение, персты моя на брань.
Псалом Давидів. Благословенний Господь, скеля моя, Що привчає руки мої до битви й пальці мої – до війни.
2 Милость моя и прибежище мое, заступник мой и Избавитель мой, защититель мой, и на Него уповах: повинуяй люди моя под мя.
[Він] – милість моя, твердиня моя, пристановище моє й визволитель мій, щит мій, на Нього я надію покладаю; Він підкорює мені народ мій.
3 Господи, что есть человек, яко познался еси ему? Или сын человечь, яко вменяеши его?
Господи, хто така людина, що Ти знаєш про неї, і син людський, що Ти думаєш про нього?
4 Человек суете уподобися: дние его яко сень преходят.
Людина – немов подих вітру; дні її – немов тінь, що минає.
5 Господи, преклони небеса, и сниди: коснися горам, и воздымятся:
Господи, нахили небеса і зійди, торкнися гір – і вони задимляться.
6 блесни молнию, и разженеши я: посли стрелы Твоя, и смятеши я.
Блисни блискавкою й розсій їх, випусти стріли Свої й нажахай їх.
7 Посли руку Твою с высоты, изми мя и избави мя от вод многих, из руки сынов чуждих,
Простягни руку Твою з висоти, визволи мене й врятуй від великих вод, від рук чужинців,
8 ихже уста глаголаша суету, и десница их десница неправды.
що вустами своїми марне промовляють і чия правиця діє неправедно.
9 Боже, песнь нову воспою Тебе, во псалтири десятоструннем пою Тебе:
Боже, пісню нову заспіваю Тобі, на лірі десятиструнній Тобі заграю –
10 дающему спасение царем, избавляющему Давида раба Своего от меча люта.
Тому, Хто дає перемогу царям, визволяє Давида, слугу Свого, від лютого меча.
11 Избави мя и изми мя из руки сынов чуждих, ихже уста глаголаша суету, и десница их десница неправды:
Визволи мене й врятуй від рук чужинців, що вустами своїми марне промовляють і чия правиця діє неправедно.
12 ихже сынове их яко новосаждения водруженая в юности своей, дщери их удобрены, преукрашены яко подобие храма:
Тоді будуть сини наші немов молоді пагони, що розрослися, а наші доньки – наче різьблені колони майстерно збудованого палацу;
13 хранилища их исполнена, отрыгающая от сего в сие: овцы их многоплодны, множащыяся во исходищих своих: волове их толсти:
комори будуть повні різноманітним збіжжям; дрібної худоби нашої [будуть] тисячі, десятки тисяч на пасовищах наших;
14 несть падения оплоту, ниже прохода, ниже вопля в стогнах их.
бики наші будуть витривалими; не буде ні пролому [в стіні], ні виходу [в полон], ані зойку на вулицях наших.
15 Ублажиша люди, имже сия суть: блажени людие, имже Господь Бог их.
Блаженний народ, що так йому ведеться; блаженний народ, чий Бог – Господь!
