Псалтирь 14

1 Рече безумен в сердцы своем: несть Бог. Растлеша и омерзишася в начинаниих: несть творяй благостыню.

Керівнику хору. Давидів. Промовив безумний у своєму серці: «Немає Бога». Розбестились вони, огидними стали їхні вчинки, немає [нікого], хто б чинив добро.

2 Господь с небесе приниче на сыны человеческия, видети, аще есть разумеваяй, или взыскаяй Бога.

Господь із небес поглядає на синів людських, щоб побачити, чи є [серед них] розумний, що шукає Бога.

3 Вси уклонишася, вкупе неключими быша: несть творяй благостыню, несть до единаго.

Усі як один вони збочили [з дороги], зіпсувалися; немає того, хто робив би добро, жодного немає.

4 Ни ли уразумеют вси делающии беззаконие, снедающии люди моя в снедь хлеба? Господа не призваша.

Невже не схаменуться всі ті, хто чинить беззаконня, хто пожирає народ мій, немов хліб, хто Господа не кличе?

5 Тамо убояшася страха, идеже не бе страх: яко Господь в роде праведных.

Там, [на шляху їхньому], охопить їх страх, адже Бог серед праведного роду.

6 Совет нищаго посрамисте: Господь же упование его есть.

Ви глузуєте зі сподівань пригнобленого, але Господь – його притулок.

7 Кто даст от Сиона спасение Израилево? Внегда возвратит Господь пленение людий Своих, возрадуется Иаков, и возвеселится Израиль.

О, хто дав би із Сіону порятунок Ізраїлеві! Коли Господь поверне з полону народ Свій, веселитиметься Яків, радітиме Ізраїль!