Псалтирь 129

1 Множицею брашася со мною от юности моея, да речет убо Израиль:

Пісня проча́н.

2 множицею брашася со мною от юности моея, ибо не премогоша мя.

Багато гноби́ли мене від юна́цтва мого́, та мене не поду́жали!

3 На хребте моем делаша грешницы, продолжиша беззаконие свое.

Ора́ли були́ на хребті́ моїм плугатарі́, поклали вони довгі бо́розни,

4 Господь праведен ссече выя грешников.

та Господь справедливий, — Він шну́ри безбожних порва́в!

5 Да постыдятся и возвратятся вспять вси ненавидящии Сиона:

Нехай посоро́млені бу́дуть, і хай повідступа́ють назад усі ті, хто Сіона нена́видить!

6 да будут яко трава на здех, яже прежде восторжения изсше:

Бодай стали вони, як трава на даха́х, що всихає вона, поки ви́росте,

7 еюже не исполни руки своея жняй, и недра своего рукояти собираяй:

що нею жмені своєї жнець не напо́внить, ані обере́мка свого в'яза́льник,

8 и не реша мимоходящии: благословение Господне на вы, благословихом вы во имя Господне.

і не скаже прохо́жий до них: „Благослове́ння Господнє на вас, благословля́ємо вас Ім'я́м Господа!“