Псалтирь 129

1 Множицею брашася со мною от юности моея, да речет убо Израиль:

Пісня сходження. Досить пригнічували мене ще з юності, – нехай скаже Ізраїль, –

2 множицею брашася со мною от юности моея, ибо не премогоша мя.

досить пригнічували мене ще з юності, та не здолали мене!

3 На хребте моем делаша грешницы, продолжиша беззаконие свое.

На спині моїй орали орачі, протягнули свої довгі борозни.

4 Господь праведен ссече выя грешников.

Господь праведний: Він розсік пута нечестивців.

5 Да постыдятся и возвратятся вспять вси ненавидящии Сиона:

Нехай осоромляться й назад відсахнуться всі, хто ненавидить Сіон.

6 да будут яко трава на здех, яже прежде восторжения изсше:

Нехай стануть вони, як трава на даху, що засихає, перш ніж виросте,

7 еюже не исполни руки своея жняй, и недра своего рукояти собираяй:

якою жнець не наповнить долоні своєї, і той, хто снопи в’яже, не візьме її оберемком.

8 и не реша мимоходящии: благословение Господне на вы, благословихом вы во имя Господне.

І не скажуть перехожі: «Благословення Господнього вам! Благословляємо вас іменем Господа!»