Псалтирь 129

1 Множицею брашася со мною от юности моея, да речет убо Израиль:

Ein song til høgtidsferderne. Mykje hev dei trengt meg alt ifrå min ungdom - so segje Israel -

2 множицею брашася со мною от юности моея, ибо не премогоша мя.

mykje hev dei trengt meg alt ifrå min ungdom; men dei hev ikkje fenge bugt med meg.

3 На хребте моем делаша грешницы, продолжиша беззаконие свое.

På min rygg hev pløgjarar pløgt, dei hev gjort sine forer lange.

4 Господь праведен ссече выя грешников.

Herren er rettferdig, han hev hogge av reipi til dei ugudlege.

5 Да постыдятся и возвратятся вспять вси ненавидящии Сиона:

Dei skal skjemmast og vika attende alle som hatar Sion.

6 да будут яко трава на здех, яже прежде восторжения изсше:

Dei skal verta som gras på taki, som visnar fyrr det fær veksa;

7 еюже не исполни руки своея жняй, и недра своего рукояти собираяй:

slåttaren fær ikkje handi full, og bundelbindaren ikkje eit fang.

8 и не реша мимоходящии: благословение Господне на вы, благословихом вы во имя Господне.

Og dei som gjeng framum, segjer ikkje: «Herrens velsigning vere yver dykk, me velsignar dykk i Herrens namn!»