Псалтирь 126

1 Внегда возвратити Господу плен Сионь, быхом яко утешени.

Пісня сходження. Коли повертав Господь полон Сіону, ми були ніби уві сні.

2 Тогда исполнишася радости уста наша, и язык наш веселия: тогда рекут во языцех: возвеличил есть Господь сотворити с ними.

Тоді наповнилися вуста наші сміхом і язик наш – вигуками радості. Тоді говорили серед народів: «Великі діяння звершив Господь для них!»

3 Возвеличил есть Господь сотворити с нами: быхом веселящеся.

«Великі діяння звершив Господь для нас!» – раділи ми.

4 Возврати, Господи, пленение наше, яко потоки югом.

Поверни ж, Господи, наших бранців, як потоки в Неґеві.

5 Сеющии слезами, радостию пожнут.

Ті, що зі сльозами сіють, з радісними піснями будуть жати.

6 Ходящии хождаху и плакахуся, метающе семена своя: грядуще же приидут радостию, вземлюще рукояти своя.

Хто ходить і плачучи несе торбину з насінням, неодмінно повернеться з радісним співом, несучи свої снопи.