< Псалтирь 120 >
1 Ко Господу, внегда скорбети ми, воззвах, и услыша мя.
Ein song til høgtidsferderne. Til Herren ropa eg i mi naud, og han svara meg.
2 Господи, избави душу мою от устен неправедных и от языка льстива.
Herre, frels mi sjæl frå ljugarlippa, frå den falske tunga!
3 Что дастся тебе, или что приложится тебе к языку льстиву?
Kva skal han gjeva deg, og kva meir skal han gjeva deg, du falske tunga?
4 Стрелы сильнаго изощрены, со угльми пустынными.
Kveste piler til ei kjempa og gløder av einebuska.
5 Увы мне, яко пришелствие мое продолжися, вселихся с селении Кидарскими:
Usæl eg, som framand er imillom Mesek, og bur ved Kedars tjeld!
6 много пришелствова душа моя: с ненавидящими мира бех мирен:
Lenge nok hev sjæli mi butt hjå deim som hatar fred.
7 егда глаголах им, боряху мя туне.
Eg er berre fred, men når eg talar, er dei ferdige til strid.