Псалтирь 12

1 В конец, о осмей, псалом Давиду. Спси мя, Господи, яко оскуде преподобный: яко умалишася истины от сынов человеческих.

Керівнику хору. У супроводі восьмиструнного інструмента. Псалом Давидів. Врятуй, Господи, бо не стало справедливого, бо зникли вірні з-посеред синів людських!

2 Суетная глагола кийждо ко искреннему своему: устне льстивыя в сердцы, и в сердцы глаголаша злая.

Марне говорять одне одному, вуста слизькі [в них], глибоко в серці промовляють [інше].

3 Потребит Господь вся устны льстивыя, язык велеречивый,

Нехай розрубає Господь кожні слизькі вуста [й] зухвалий язик тих,

4 рекшыя: язык наш возвеличим, устны наша при нас суть: кто нам господь есть?

що говорять: «Нашим язиком здолаємо [кого завгодно]; вуста наші з нами – то хто нам пан?»

5 Страсти ради нищих и воздыхания убогих ныне воскресну, глаголет Господь: положуся во спасение, не обинюся о нем.

«Через те, що грабують пригноблених, що бідняки стогнуть, нині повстану Я, – говорить Господь, – врятую від тих, хто зводить на них наклеп».

6 Словеса Господня словеса чиста, сребро разжжено, искушено земли, очищено седмерицею.

Слова Господні – слова чисті, немов срібло, що в горнилі земляному очищене, сім разів переплавлене.

7 Ты, Господи, сохраниши ны и соблюдеши ны от рода сего и во век.

Ти, Господи, берегтимеш [нужденних], стерегтимеш нас від роду цього [злого] повіки,

8 Окрест нечестивии ходят: по высоте твоей умножил еси сыны человеческия.

[поки] навколо тиняються нечестиві й людська нікчемність у пошані.