Псалтирь 11

1 В конец, псалом Давиду. На Господа уповах, како речете души моей: превитай по горам, яко птица?

Для дириґента хору. Давидів. Я наді́юсь на Господа, — як же кажете ви до моєї душі: „Відлітай ти на го́ру свою, немов птах?“

2 Яко се, грешницы налякоша лук, уготоваша стрелы в туле, состреляти во мраце правыя сердцем.

Бо ось нечестиві натя́гують лу́ка, міцно ставлять стрілу́ свою на тятиву́, щоб у те́мряві до простосердих стріляти.

3 Зане яже ты совершил еси, они разрушиша: праведник же что сотвори?

Як основи зруйновано, — що́ тоді праведний зробить?

4 Господь во храме святем Своем. Господь, на небеси престол Его: очи Его на нищаго призираете, вежди Его испытаете сыны человеческия.

Госпо́дь у святім Своїм храмі, Господь — престол Його на небеса́х, бачать очі Його, повіки Його випробо́вують лю́дських синів!

5 Господь испытает праведнаго и нечестиваго: любяй же неправду ненавидит свою душу.

Господь випробо́вує праведного, а безбожного й того, хто любить наси́лля, — ненави́дить душа Його!

6 Одождит на грешники сети: огнь и жупел, и дух бурен часть чаши их.

Він спу́стить дощем на безбожних горю́че вугі́лля, огонь, і сірку, і вітер гарячий, — це частка їхньої чаші.

7 Яко праведен Господь и правды возлюби: правоты виде лице Его.

Бо Господь справедливий, кохає Він правду, — праведний бачить обли́ччя Його!