Псалтирь 109
1 Боже, хвалы моея не премолчи:
Керівнику хору. Псалом Давидів. Боже моєї хвали, не мовчи,
2 яко уста грешнича и уста льстиваго на мя отверзошася, глаголаша на мя языком льстивым,
адже нечестиві й підступні люди відкрили на мене вуста свої, говорять зі мною брехливим язиком.
3 и словесы ненавистными обыдоша мя, и брашася со мною туне.
Оточили мене словами ненависті й даремно воюють зі мною.
4 Вместо еже любити мя, оболгаху мя, аз же моляхся:
За любов мою ворогують зі мною, а я [заглиблюся] в молитву.
5 и положиша на мя злая за благая, и ненависть за возлюбление мое.
Вони віддячують мені злом за добро й ненавистю – за мою любов.
6 Постави на него грешника, и диавол да станет одесную его:
Постав над ним нечестивця, і обвинувач нехай стане по його правиці.
7 внегда судитися ему, да изыдет осужден, и молитва его да будет в грех.
Коли постане він перед судом, нехай виявиться винним і молитва його нехай вважається гріхом.
8 Да будут дние его мали, и епископство его да приимет ин:
Нехай дні його будуть нечисленними, нехай інший займе його становище.
9 да будут сынове его сири, и жена его вдова:
Нехай діти його стануть сиротами, а дружина його – вдовою.
10 движущеся да преселятся сынове его и воспросят, да изгнани будут из домов своих.
Нехай нащадки його тиняються й жебрають, нехай просять на руїнах своїх [домівок].
11 Да взыщет заимодавец вся, елика суть его: и да восхитят чуждии труды его.
Нехай захопить лихвар усе, що є в нього, і чужі пограбують плоди його праці.
12 Да не будет ему заступника, ниже да будет ущедряяй сироты его:
Нехай не буде нікого, хто виявив би йому співчуття, і над сиротами його нехай ніхто не змилується.
13 да будут чада его в погубление, в роде единем да потребится имя его.
Нехай будуть викорінені його нащадки й зітреться ім’я його в наступному поколінні.
14 Да воспомянется беззаконие отец его пред Господем, и грех матере его да не очистится:
Нехай згадаються перед Господом беззаконня його предків і гріх матері його не буде стертий.
15 да будут пред Господем выну, и да потребится от земли память их:
Нехай [гріхи його] будуть завжди перед Господом і нехай викорінена буде з землі пам’ять його
16 занеже не помяну сотворити милость, и погна человека нища и убога, и умилена сердцем умертвити.
за те, що він не пам’ятав виявляти [іншим] милість, але переслідував пригніченого, бідного й зламаного серцем, щоб умертвити його.
17 И возлюби клятву, и приидет ему: и не восхоте благословения, и удалится от него.
Він любив прокляття – воно прийде до нього; йому не подобалося благословення – воно від нього віддалиться.
18 И облечеся в клятву яко в ризу, и вниде яко вода во утробу его и яко елей в кости его:
Оскільки він вдягався в прокляття, мов у шати, воно просякло, як вода, в його нутро, і, немов олія, – у його кістки.
19 да будет ему яко риза, в нюже облачится, и яко пояс, имже выну опоясуется.
Нехай стане воно для нього одягом, у який він огортається, і поясом, яким він завжди підперізується.
20 Сие дело оболгающих мя у Господа и глаголющих лукавая на душу мою.
Така відплата від Господа тому, хто ворогує проти мене, і тим, хто зле говорить на душу мою.
21 И Ты, Господи, Господи, сотвори со мною имене ради Твоего, яко блага милость Твоя:
Ти ж, Господи, Володарю, вступися за мене заради імені Твого; через доброту милосердя Твого визволи мене.
22 избави мя, яко нищь и убог есмь аз, и сердце мое смятеся внутрь мене.
Адже я пригнічений і бідний і серце моє зранене в нутрі моєму.
23 Яко сень, внегда уклонитися ей, отяхся: стрясохся яко прузи.
Я сную, немов похилена тінь, як сарану, струшують мене.
24 Колена моя изнемогоста от поста, и плоть моя изменися елеа ради.
Мої коліна ослабли від посту, і тіло моє геть виснажилося без олії.
25 И аз бых поношение им: видеша мя, покиваша главами своими.
Я став посміховищем для них: ті, що бачать мене, похитують [глузливо] головами своїми.
26 Помози ми, Господи Боже мой, и спаси мя по милости Твоей:
Допоможи мені, Господи, Боже мій, врятуй мене за милістю Твоєю.
27 и да разумеют, яко рука Твоя сия, и Ты, Господи, сотворил еси ю.
Нехай же знають, що це рука Твоя, що це Ти зробив, Господи.
28 Прокленут тии, и Ты благословиши: востающии на мя да постыдятся, раб же Твой возвеселится.
Нехай вони проклинають, а Ти благослови; вони повстануть, але посоромляться, а слуга Твій радітиме.
29 Да облекутся оболгающии мя в срамоту и одеждутся яко одеждою студом своим.
Нехай вдягнуться в безчестя ті, хто проти мене ворогує, і огорнуться ганьбою, немов шатами.
30 Исповемся Господеви зело усты моими и посреде многих восхвалю Его:
Я буду славити вустами моїми Господа завзято й серед велелюддя хвалитиму Його.
31 яко преста одесную убогаго, еже спасти от гонящих душу мою.
Бо Він стоїть по правиці від бідняка, щоб врятувати його від тих, хто судить його душу.
