Псалтирь 105
1 Исповедайтеся Господеви и призывайте имя Его, возвестите во языцех дела Его:
Дякуйте Господу, кличте Ім'я́ Його́, серед наро́дів звіщайте про чи́ни Його!
2 воспойте Ему и пойте Ему, поведите вся чудеса Его.
Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чу́да Його́!
3 Хвалитеся о имени святем Его: да возвеселится сердце ищущих Господа:
Хваліться святим Його Йме́нням, хай ті́шиться серце шука́ючих Господа!
4 взыщите Господа и утвердитеся, взыщите лица Его выну.
Пошу́куйте Господа й силу Його, лице Його за́вжди шукайте!
5 Помяните чудеса Его, яже сотвори, чудеса Его и судбы уст Его,
Пам'ятайте про чу́да Його, які Він учинив, про озна́ки Його та про при́суди уст Його,
6 семя Авраамле раби Его, сынове Иаковли избраннии Его.
ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибра́нці Його́!
7 Той Господь Бог наш: по всей земли судбы Его.
Він — Госпо́дь, Бог наш, по ці́лій землі Його при́суди!
8 Помяну в век завет Свой, слово, еже заповеда в тысящы родов,
Він пам'ятає наві́ки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів,
9 еже завеща Аврааму, и клятву Свою Исааку:
що склав Він його з Авраа́мом, і прися́гу Свою — для Ісака.
10 и постави ю Иакову в повеление и Израилю в завет вечен,
Він поставив її за Зако́на для Якова, Ізраїлеві — заповітом навіки,
11 глаголя: тебе дам землю Ханааню, уже достояния вашего.
говорячи: „Я дам тобі Край ханаа́нський, частину спа́дщини для вас“!
12 Внегда быти им малым числом, малейшым и пришелцем в ней,
Тоді їх було́ невелике число, нечисле́нні були та прихо́дьки на ній,
13 и преидоша от языка в язык и от царствия в люди ины:
і ходили вони від наро́ду до наро́ду, від царства до іншого лю́ду.
14 не остави человека обидети их и обличи о них цари:
Не дозво́лив ніко́му Він кри́вдити їх, і за них Він царям докоря́в:
15 не прикасайтеся помазанным Моим, и во пророцех Моих не лукавнуйте.
„Не дото́ркуйтеся до Моїх помаза́нців, а пророкам Моїм не робі́те лихого!“
16 И призва глад на землю: всяко утверждение хлебное сотры.
І покликав Він голод на землю, всяке хлі́бне стебло́ полама́в.
17 Посла пред ними человека: в раба продан бысть Иосиф.
Перед їхнім обличчям Він мужа послав, — за раба Йо́сип про́даний був.
18 Смириша во оковах нозе его, железо пройде душа его,
Кайда́нами му́чили но́ги його, залізо пройшло в його тіло,
19 дондеже прииде слово Его: слово Господне разжже его.
аж до ча́су випо́внення сло́ва Його, — слово Господнє його було ви́явило.
20 Посла царь и разреши его: князь людий, и остави его.
Цар послав — і його розв'яза́в, воло́дар народів — і його був звільни́в.
21 Постави его господина дому своему и князя всему стяжанию своему,
Він настанови́в його паном над домом своїм, і воло́дарем над усім маєтком своїм,
22 наказати князи его яко себе и старцы его умудрити.
щоб в'язни́в він його можновла́дців по волі своїй, а старших його умудря́в.
23 И вниде Израиль во Египет, и Иаков пришелствова в землю Хамову.
І Ізраїль прибув до Єги́пту, і Яків заме́шкав у Ха́мовім кра́ї.
24 И возрасти люди Своя зело и укрепи я паче врагов их.
А наро́д Свій Він сильно розмно́жив, і зробив був рясні́шим його від його ворогів.
25 Преврати сердце их возненавидети люди Его, лесть сотворити в рабех Его.
Він переміни́в їхнє серце, щоб народа Його ненави́діли, щоб брались на хи́трощі проти рабів Його.
26 Посла Моисеа раба Своего, Аарона, егоже избра себе:
Він послав був Мойсея, Свого раба, Аарона, що вибрав його,
27 положи в них словеса знамений Своих и чудес Своих в земли Хамове.
— вони положили були серед них Його ре́чі знаме́нні, та чу́да у Ха́мовім кра́ї.
28 Посла тму и помрачи, яко преогорчиша словеса Его.
Він темно́ту наслав — і поте́мніло, і вони не проти́вились слову Його.
29 Преложи воды их в кровь и измори рыбы их.
Він перемінив їхню воду на кров, і вмори́в їхню рибу.
30 Воскипе земля их жабами в сокровищницах царей их.
Їхній край зарої́вся був жа́бами, навіть в поко́ях царів їхніх.
31 Рече, и приидоша песия мухи и скнипы во вся пределы их.
Він сказав — й прибули́ рої мух, воші в ці́лому о́бширі їхньому.
32 Положи дожди их грады, огнь попаляющь в земли их:
Він градом зробив їхній дощ, палю́чий огонь — на їхню землю.
33 и порази винограды их и смоквы их, и сотры всякое древо предел их.
І Він повибивав виноград їхній та фіґове дерево їхнє, і дереви́ну на о́бширі їхньому повило́млював.
34 Рече, и приидоша прузи и гусеницы, имже не бе числа,
Він сказав — і найшла сарана́ та гу́сінь без ліку, —
35 и снедоша всяку траву в земли их, и поядоша всяк плод земли их.
усю ярину́ в їхнім кра́ї поже́рла, і плід землі їхньої з'їла.
36 И порази всякаго первенца в земли их, начаток всякаго труда их:
I Він повбивав усіх пе́рвістків в їхньому краї, поча́ток усякої їхньої сили.
37 и изведе я с сребром и златом: и не бе в коленех их боляй.
І Він ви́провадив їх у срі́блі та в золоті, і серед їхніх племе́н не було́, хто б спіткну́вся.
38 Возвеселися Египет во исхождении их: яко нападе страх их на ня.
Єгипет радів, коли вийшли вони, бо страх перед ними напа́в був на них.
39 Распростре облак в покров им, и огнь, еже просветити им нощию.
Він хмару простяг на заслону, а огонь — на осві́тлення ночі.
40 Просиша, и приидоша крастели, и хлеба небеснаго насыти я:
Зажадав був Ізраїль — і Він перепели́ці наслав, і хлібом небесним Він їх годува́в.
41 разверзе камень, и потекоша воды, потекоша в безводных реки:
Відчинив був Він скелю — й лину́ла вода, потекли́ були ріки в пустинях,
42 яко помяну слово святое Свое, еже ко Аврааму рабу Своему.
бо Він пам'ятав за святе Своє слово, за Авраама, Свого раба.
43 И изведе люди Своя в радости и избранныя Своя в веселии.
І Він з радістю вивів наро́д Свій, зо співом — вибра́нців Своїх,
44 И даде им страны язык, и труды людий наследоваша:
І їм землю наро́дів роздав, і посі́ли вони працю лю́дів,
45 яко да сохранят оправдания Его и закона Его взыщут.
щоб вико́нували Його за́повіді, та зако́ни Його берегли́! Алілу́я!
