Псалтирь 102
1 Молитва нищаго, егда уныет и пред Господем пролиет моление свое. Господи, услыши молитву мою, и вопль мой к Тебе да приидет.
Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
2 Не отврати лица Твоего от мене: в оньже аще день скорблю, приклони ко мне ухо Твое: в оньже аще день призову Тя, скоро услыши мя.
Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
3 Яко изчезоша яко дым дние мои, и кости моя яко сушило сосхошася.
Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
4 Уязвлен бых яко трава, и изсше сердце мое, яко забых снести хлеб мой.
Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
5 От гласа воздыхания моего прильпе кость моя плоти моей.
Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
6 Уподобихся неясыти пустынней, бых яко нощный вран на нырищи.
Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
7 Бдех и бых яко птица особящаяся на зде.
Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
8 Весь день поношаху ми врази мои, и хвалящии мя мною кленяхуся.
Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
9 Зане пепел яко хлеб ядях и питие мое с плачем растворях,
Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
10 от лица гнева Твоего и ярости Твоея: яко вознес низвергл мя еси.
через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
11 Дние мои яко сень уклонишася, и аз яко сено изсхох.
Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
12 Ты же, Господи, во век пребываеши, и память Твоя в род и род.
А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
13 Ты воскрес ущедриши Сиона: яко время ущедрити его, яко прииде время.
Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
14 Яко благоволиша раби Твои камение его, и персть его ущедрят.
Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
15 И убоятся языцы имене Господня, и вси царие земстии славы Твоея:
Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
16 яко созиждет Господь Сиона и явится во славе Своей.
Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
17 Призре на молитву смиренных и не уничижи моления их.
Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
18 Да напишется сие в род ин, и людие зиждемии восхвалят Господа:
Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
19 яко приниче с высоты святыя Своея, Господь с небесе на землю призре,
Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
20 услышати воздыхание окованных, разрешити сыны умерщвленных:
щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
21 возвестити в Сионе имя Господне и хвалу Его во Иерусалиме,
щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
22 внегда собратися людем вкупе и царем, еже работати Господеви.
коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
23 Отвеща Ему на пути крепости Его: умаление дний моих возвести ми:
Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
24 не возведи мене во преполовение дний моих: в роде родов лета Твоя.
Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
25 В началех Ты, Господи, землю основал еси, и дела руку Твоею суть небеса.
На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
26 Та погибнут, Ты же пребываеши: и вся яко риза обетшают, и яко одежду свиеши я, и изменятся.
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
27 Ты же тойжде еси, и лета Твоя не оскудеют.
Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
28 Сынове раб Твоих вселятся, и семя их во век исправится.
Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».
