Псалтирь 10
1 Вскую, Господи, отстоя далече, презираеши во благовремениих, в скорбех?
Для чо́го стоїш Ти, о Господи, зда́лека, в час недолі ховаєшся?
2 Внегда гордитися нечестивому, возгарается нищий: увязают в советех, яже помышляют.
Безбожний в своїм гордува́нні женеться за вбогим, — хай схо́плені будуть у пі́дступах, які замишляли вони!
3 Яко хвалимь есть грешный в похотех души своея, и обидяй благословимь есть.
Бо жада́нням своєї душі нечестивий пишається, а ласу́н проклинає, зневажає він Господа.
4 Раздражи Господа грешный: по множеству гнева своего не взыщет: несть Бога пред ним.
У го́рдощах каже безбожний, що „Він не слідку́є“, бо „Бога нема“, — оце всі його по́мисли!
5 Оскверняются путие его на всяко время: отемлются судбы Твоя от лица его: всеми враги своими обладает.
Сильні дороги його повсякча́сно, від нього суди́ Твої ви́соко, — тим то віддму́хує він ворогів своїх.
6 Рече бо в сердцы своем: не подвижуся от рода в род без зла:
Сказав він у серці своєму: „Я не захита́юсь, бо ли́ха навіки не буде мені“.
7 егоже клятвы уста его полна суть, и горести и льсти: под языком его труд и болезнь.
Уста́ його повні прокля́ття й обма́ни та зради, під його язиком — злочи́нство й пере́ступ.
8 Приседит в ловителстве с богатыми в тайных, еже убити неповиннаго: очи его на нищаго призираете.
Причаївшись, сидить на подві́р'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим.
9 Ловит в тайне яко лев во ограде своей, ловит еже восхитити нищаго, восхитити нищаго, внегда привлещи и в сети своей.
В укритті́ він чату́є, як лев той у за́рості, чатує схопи́ти убогого, хапа́є убогого й тягне його в свою сі́тку.
10 Смирит его: преклонится и падет, внегда ему обладати убогими.
Припадає, знижається він, — і попада́ють убогі в його міцні кігті …
11 Рече бо в сердцы своем: забы Бог, отврати лице Свое, да не видит до конца.
Безбожний говорить у серці своїм: „Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніко́ли“.
12 Воскресени, Господи Боже мой, да вознесется рука Твоя, не забуди убогих Твоих до конца.
Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
13 Чесо ради прогнева нечестивый Бога? Рече бо в сердцы своем: не взыщет.
Чому́ нечестивий обра́жує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?
14 Видиши, яко Ты болезнь и ярость смотряеши, да предан будет в руце Твои: тебе оставлен есть нищий, сиру Ты буди помощник.
Але́ Ти все бачиш, бо спостеріга́єш злочинство та у́тиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слаби́й опира́ється, Ти сироті помічни́к.
15 Сокруши мышцу грешному и лукавому: взыщется грех его и не обрящется.
Зламай же раме́но безбожному, і злого скарай за неправду його, — аж більше не зна́йдеш його́!
16 Господь царь во век и в век века: погибнете, языцы, от земли Его.
Господь — Цар на вічні віки́, із землі Його згинуть погани!
17 Желание убогих услышал еси, Господи, уготованию сердца их внят ухо Твое.
Бажа́ння пони́жених чуєш Ти, Господи, серця́ їх зміцня́єш, їх вислухо́вує ухо Твоє,
18 Суди сиру и смирену, да не приложит ктому величатися человек на земли.
щоб дати суд сироті та пригні́ченому, щоб більш не страши́в чоловік із землі!
