Притчи Соломона 8
1 Темже ты премудрость проповеждь, да разум послушает тебе.
Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?
2 На высоких бо краех есть, посреде же стезь стоит:
На верхі́в'ях холмі́в, при дорозі та на перехре́стях стоїть он вона!
3 при вратех бо сильных приседит, во входех же поется.
При брамах, при вході до міста, де вхо́диться в двері, там голосно кличе вона:
4 Вас, о, человецы, молю, и вдаю мой глас сыном человеческим.
„До вас, мужі, я кличу, а мій голос до лю́дських синів:
5 Уразумейте, незлобивии, коварство, ненаказаннии же, приложите сердце.
Зрозумійте но, не́уки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглу́зді!
6 Послушайте мене: честная бо реку и изнесу от устен правая.
Послухайте, я бо шляхе́тне кажу́, і відкриття́ моїх губ — то просто́та.
7 Яко истине поучится гортань мой, мерзки же предо мною устны лживыя.
Бо правду говорять уста́ мої, а лукавство — гидо́та для губ моїх.
8 С правдою вси глаголы уст моих, ничтоже в них стропотно, ниже развращенно.
Всі слова́ моїх уст справедливі, нема в них круті́йства й лука́вства.
9 Вся права разумевающым, и права обретающым разум.
Усі вони про́сті, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знахо́дить знання́.
10 Приимите наказание, а не сребро, и разум паче злата искушена: избирайте же ведение паче злата чиста.
Візьміть ви карта́ння моє, а не срі́бло, і знання́, добірні́ше від щирого золота:
11 Лучши бо премудрость камений многоценных, всякое же честное недостойно ея есть.
ліпша бо мудрість за пе́рли, і не рівняються їй всі клейно́ди!
12 Аз премудрость вселих совет, и разум и смысл аз призвах.
Я, мудрість, живу разом з розумом, і знахо́джу пізна́ння розва́жне.
13 Страх Господень ненавидит неправды, досаждения же и гордыни, и пути лукавых: возненавидех же аз развращенныя пути злых.
Страх Господній — лихе все нена́видіти: я нена́виджу пи́ху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста́!
14 Мой совет и утверждение, мой разум, моя же крепость.
В мене рада й огля́дність, я розум, і сила у мене.
15 Мною царие царствуют, и сильнии пишут правду:
Мною царю́ють царі, а законода́вці права́ справедливі встано́влюють.
16 мною вельможи величаются, и властитилие мною держат землю.
Мною пра́влять владики й вельмо́жні, всі праведні су́дді.
17 Аз любящыя мя люблю, ищущии же мене обрящут благодать.
Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене — мене зна́йде!
18 Богатство и слава моя есть, и стяжание многих и правда.
Зо мною багатство та слава, трива́лий маєток та правда:
19 Лучше есть плодити мене, паче злата и камения драга: мои же плоды лучше сребра избранна.
ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срі́бло добі́рне!
20 В путех правды хожду и посреде стезь оправдания живу,
Путтю праведною я ходжу́, поміж правних стежо́к,
21 да разделю любящым мя имение, и сокровища их исполню благих. Аще возвещу вам бывающая на всяк день, помяну, яже от века, изчести.
щоб дати багатство в спа́дщину для тих, хто кохає мене, — і я понапо́внюю їхні скарбни́ці!
22 Господь созда мя (евр.: стяжа мя) начало путий Своих в дела Своя,
Господь мене мав на поча́тку Своєї дороги, перше чи́нів Своїх, спервові́ку, —
23 прежде век основа мя, в начале, прежде неже землю сотворити,
відвіку була я встано́влена, від поча́тку, від праві́ку землі.
24 и прежде неже бездны соделати, прежде неже произыти источником вод,
Наро́джена я, як безо́день іще не було́, коли не було ще джере́л, водою обтя́жених.
25 прежде неже горам водрузитися, прежде же всех холмов раждает мя.
Наро́джена я, поки го́ри поставлені ще не були́, давніше за па́гірки,
26 Господь сотвори страны и ненаселенныя, и концы населенныя поднебесныя.
коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початко́вого по́роху все́світу.
27 Егда готовяше небо, с Ним бех, и егда отлучаше престол Свой на ветрех,
Коли приправля́в небеса́ — я була́ там, коли кру́га вставля́в на пове́рхні безо́дні,
28 и егда крепки творяше вышния облаки, и егда тверды полагаше источники поднебесныя,
коли хмари умі́цнював Він нагорі́, як джере́ла безо́дні зміцня́в,
29 и егда полагаше морю предел его, да воды не мимо идут уст его, и крепка творяше основания земли, бех при нем устрояющи.
коли клав Він для моря уста́ва його, щоб його берегі́в вода не перехо́дила, коли ставив осно́ви землі, —
30 Аз бех, о нейже радовашеся, на всяк же день веселяхся пред лицем Его на всяко время,
то я ма́йстром у Нього була́, і була я весе́лощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожноча́сно,
31 егда веселяшеся вселенную совершив, и веселяшеся о сынех человеческих.
радіючи на земнім кру́зі Його, а заба́ва моя — із синами людськими!
32 Ныне убо, сыне, послушай мене: и блажени, иже пути моя сохранят.
Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаже́нні, хто буде дороги мої стерегти́!
33 Услышите премудрость, и умудритеся, и не отмещите.
Навча́ння послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього!
34 Блажен муж, иже послушает мене, и человек, иже пути моя сохранит, бдяй при моих дверех присно, соблюдаяй праги моих входов:
Блаже́нна люди́на, яка мене слухає, щоб пильнувати при две́рях моїх день-у-день, щоб одві́рки мої берегти́!
35 исходи бо мои исходи живота, и уготовляется хотение от Господа:
Хто бо знахо́дить мене, той знахо́дить життя, і оде́ржує милість від Господа.
36 согрешающии же в мя нечествуют на своя души, и ненавидящии мя любят смерть.
А хто́ проти мене гріши́ть, ограбо́вує душу свою; всі, хто мене ненави́дить, ті смерть покохали!“
