Притчи Соломона 29
1 Лучше муж обличаяй, нежели муж жестоковыйный: внезапу бо палиму ему, несть изцеления.
Чоловік остере́жуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.
2 Похваляемым праведным, возвеселятся людие: началствующым же нечестивым, стенят мужие.
Коли мно́жаться праведні, радіє наро́д, як панує ж безбожний — то сто́гне наро́д.
3 Мужу любящу премудрость, веселится отец его: а иже пасет любодейцы, погубит богатство.
Люди́на, що мудрість кохає, поті́шує батька свого, а хто попасає блудни́ць, той губить маєток.
4 Царь праведен возвышает землю, муж же законопреступник раскоповает.
Цар утримує край правосу́ддям, а люди́на хаба́рна руйнує його.
5 Иже уготовляет на лице своему другу мрежу, облагает ю на своя ноги.
Люди́на, що другові своєму підле́щує, на сто́пах його па́стку ставить.
6 Согрешающему мужу велия сеть: праведный же в радости и в веселии будет.
У провині люди́ни лихої знахо́диться па́стка, а справедливий радіє та ті́шиться.
7 Умеет праведный суд творити убогим, а нечестивый не разумеет разума, и убогому несть ума разумевающаго.
Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізна́ння про це.
8 Мужие беззаконнии сожгоша град, мудрии же отвратиша гнев.
Люди глузли́ві підбу́рюють місто, а мудрі утишують гнів.
9 Муж мудр судит языки, муж же злый гневаяйся посмеваемь бывает, а не устрашает.
Мудра люди́на, що праву́ється із нерозумним, то чи гні́вається, чи сміється, — споко́ю не знає.
10 Мужие кровей причастни возненавидят преподобнаго, правии же взыщут душу его.
Кровоже́рці нена́видять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.
11 Весь гнев свой произносит безумный: премудрый же скрывает по части.
Глупа́к уесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стри́мує.
12 Царю послушающу словесе неправедна, вси, иже под ним, законопреступницы.
Володар, що слухає сло́ва брехливого, — безбожні всі слу́ги його!
13 Заимодавцу и должнику, друг со другом сошедшымся, посещение творит обема Господь.
Убогий й гноби́тель стрічаються, — їм обом Господь очі освітлює.
14 Царю во истине судящему нищым, престол его во свидетелство устроится.
Як цар правдою судить убогих, стоя́тиме трон його за́вжди.
15 Язвы и обличения дают мудрость: отрок же заблуждаяй срамляет родители своя.
Різка й поу́ка премудрість дають, а дити́на, зали́шена тільки собі, засоро́млює матір свою.
16 Многим сущым нечестивым мнози греси бывают, праведнии же, оным падающым, устрашаеми бывают.
Як мно́жаться несправедливі — провина розмно́жується, але праведні бачитимуть їхній упа́док.
17 Наказуй сына твоего, и упокоит тя и даст лепоту души твоей.
Карай сина свого — й він тебе заспоко́їть, і приє́мнощі дасть для твоєї душі.
18 Не будет сказатель языку законопреступну, храняй же закон блажен.
Без пророчих виді́нь люд розбе́щений, коли ж стереже він Зако́на — блаженний.
19 Не накажется словесы раб жесток: аще бо и уразумеет, но не послушает.
Раб словами не буде пока́раний, — хоч він розуміє, але́ не послу́хає.
20 Аще увидиши мужа скора в словесех, разумей, яко упование имать паче его безумный.
Чи бачив люди́ну, квапли́ву в словах своїх? — Більша надія глупце́ві, ніж їй!
21 Иже ласкосерд будет от детства, поработится, на последок же болезновати будет о сем.
Хто розпе́щує зма́лку свого раба, то кінець його буде невдячний.
22 Муж гневливый воздвизает свар, муж же ярый открывает грехи.
Гнівли́ва люди́на викли́кує сварку, а лютий вчиняє багато провин.
23 Досаждение мужа смиряет, а смиренныя утверждает Господь в славе.
Горди́ня люди́ни її понижає, а чести набуває покірливий духом.
24 Иже сообщается татю, ненавидит своея души: аще же клятву предложенную слышавшии не возвестят,
Хто ді́литься з зло́дієм, той нена́видить душу свою, — він чує прокля́ття, та не виявляє.
25 убоявшеся и постыдевшеся человеков, преткнутся: надеявыйся же на Господа возвеселится. Нечестие мужу дает соблажнение: уповаяй же на Владыку спасется.
Страх перед люди́ною па́стку дає, хто ж наді́ю складає на Господа, буде безпечний.
26 Мнози угождают лицам началников: от Господа же сбывается правда мужу.
Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для люди́ни.
27 Мерзость праведнику муж неправеден: мерзость же законопреступному путь правоведяй.
Наси́льник — оги́да для праведних, а простодоро́гий — оги́да безбожному.
