Притчи Соломона 28
1 Бегает нечестивый ни единому же гонящу, праведный же яко лев уповая.
Безбожні втіка́ють, коли й не жену́ться за ними, а справедливий безпечний, немов той левчу́к.
2 За грехи нечестивых судове востают: муж же хитрый угасит я.
Коли край провини́ться, то має багато воло́дарів, коли ж є люди́на розумна й знаю́ча, то де́ржиться довго.
3 Продерзый в нечестиих оклеветает нищыя, якоже дождь сильный не полезен:
Люди́на убога, що гно́бить нужде́нних, це зли́ва рвучка́, що хліба по ній не буває.
4 тако оставившии закон хвалят нечестие, любящии же закон ограждают себе стену.
Ті, хто Зако́н залиша́є, хвалять безбожних, а ті, хто Зако́н береже, на них бу́ряться.
5 Мужие злии не уразумеют суда, ищущии же Господа уразумеют о всем.
Люди лихі правосу́ддя не розуміють, а шукаючі Господа все розуміють.
6 Лучше нищь ходяй во истине, нежели богат ложь.
Ліпше убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж криводоро́гий, хоч він і бага́ч.
7 Хранит закон сын разумный: а иже пасет несытость, безчестит отца своего.
Хто Зако́н береже́, розумний той син, а хто во́диться із гультяя́ми, засоро́млює ба́тька свого́.
8 Умножаяй богатство свое с лихвами и прибытки милующему нищыя собирает е.
Хто мно́жить лихва́рським відсо́тком багатство своє, той для то́го грома́дить його, хто ласкавий для бідних.
9 Укланяяй ухо свое не послушати закона и сам молитву свою омерзил.
Хто відхи́лює вухо своє, щоб не слухати Зако́на, то буде оги́дна й молитва того.
10 Иже льстит правыя на пути злем, во истление сам впадет: беззаконнии же минуют благая и не внидут в ня.
Хто про́стих доводить блуди́ти дорогою зла, сам до ями своєї впаде́, а невинні пося́дуть добро.
11 Премудр у себе муж богатый, убогий же разумив презрит его.
Багата люди́на в оча́х своїх мудра, та розумний убогий розслі́дить її.
12 Помощию праведных многа бывает слава, на местех же нечестивых погибают человецы.
Велика пишно́та, як ті́шаться праведні, коли ж несправедливі зростають, то треба шукати люди́ну.
13 Покрываяй нечестие свое не успеет во благая, поведая же обличения возлюблен будет.
Хто ховає провини свої, тому́ не веде́ться, а хто признається та кидає їх, той буде поми́луваний.
14 Блажен муж, иже боится всех за благоговение, а жестосердый впадает во злая.
Блаженна люди́на, що завжди оба́чна, а хто ожорсто́чує серце своє, той впадає в лихе.
15 Лев алчен и волк жажден, иже тиранствует, нищь сый, над языком убогим.
Лев ричу́чий й ведмі́дь ненаже́рливий — це безбожний володар над людом убогим.
16 Царь скуден уроком велик клеветник (бывает), а ненавидяй неправды долго лет поживет.
Володар, позбавлений розуму, тисне дошкульно, а ненави́сник заже́рливости буде мати дні довгі.
17 Мужа, иже в вине смертне, выручаяй беглец будет, а не утвержден. Наказуй сына, и возлюбит тя и даст лепоту твоей души, не послушает языка законопреступна.
Люди́на, обтя́жена за душогу́бство, втікає до гро́бу, — нехай її не підпира́ють!
18 Ходяй праведно помощь приимет, ходяй же в стропотны пути увязнет.
Хто ходить невинний, той буде спасе́ний, а криводоро́гий впаде́ на одній із дорі́г.
19 Делаяй свою землю насытится хлебов, гоняй же праздность насытится нищеты.
Хто землю свою обробля́є, той наси́титься хлібом, а хто за марно́тним жене́ться, наси́титься вбогістю.
20 Муж веры достойный много благословится, злый же не без мучения будет.
Вірна люди́на багата на благослове́ння, а хто спішно збагачується, непокараним той не зали́шиться.
21 Иже не срамляется лица праведных, не благ: таковый за укрух хлеба продаст мужа.
Увагу звертати на особу — не добре, бо й за кус хліба люди́на згріши́ть.
22 Тщится обогатитися муж завидлив, и не весть, яко милостивый возобладает им.
Завидю́ща люди́на спішить до багатства, і не знає, що при́йде на неї нужда́.
23 Обличаяй человечы пути благодать имать паче языком ласкающаго.
Хто напоумля́є люди́ну, той знахо́дить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лести́ть язиком.
24 Иже отвергает отца или матерь и мнится не согрешати, сей сопричастник есть мужу нечестиву.
Хто батька свого й свою матір грабує і каже: „Це не гріх“, той розбійнику друг.
25 Неверный муж судит туне, а иже надеется на Господа, в прилежании будет.
Захла́нний викликує сварку, хто ж має наді́ю на Господа, буде наси́чений.
26 Иже надеется на дерзо сердце, таковый безумен: а иже ходит в премудрости, спасется.
Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врято́ваний.
27 Иже дает убогим, не оскудеет: а иже отвращает око свое, в скудости будет мнозе.
Хто дає немаю́чому, той недостатку не знатиме, хто́ ж свої очі ховає від нього, той зазна́є багато проклять.
28 На местех нечестивых стенят праведнии, в погибели же их умножатся праведнии.
Коли підійма́ються лю́ди безбожні, люди́на ховається, а як гинуть вони, то мно́жаться праведні.
