Притчи Соломона 14
1 Мудрыя жены создаша домы: безумная же раскопа рукама своима.
Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
2 Ходяй право боится Господа: развращаяй же пути своя обезчестится.
Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.
3 Из уст безумных жезл досаждения: устне же мудрых хранят я.
На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.
4 Идеже несть волов, ясли чисты: а идеже жита многа, явна волу крепость.
Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
5 Свидетель верен не лжет: разжизает же ложная свидетель неправеден.
Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
6 Взыщеши премудрости у злых, и не обрящеши: чувство же у мудрых удобно.
Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.
7 Вся противна (суть) мужеви безумну: оружие же чувствия устне премудры.
Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
8 Премудрость коварных уразумеет пути их: буйство же безумных в заблуждении.
Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.
9 Домове беззаконных требуют очищения, домове же праведных приятни.
Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.
10 Сердце мужа чувственно печаль души его: егда же веселится, не примешается досаждению.
Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
11 Домове нечестивых изчезнут, селения же право творящих пребудут.
Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.
12 Есть путь, иже мнится человеком прав быти, последняя же его приходят во дно ада. (questioned)
Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.
13 Ко веселием не примешавается печаль: последняя же радости в плачь приходят.
Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
14 Путий своих насытится дерзосердый, от размышлений же своих муж благ.
Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.
15 Незлобивый веру емлет всякому словеси, коварный же приходит в раскаяние.
Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.
16 Премудр убоявся уклонится от зла, безумный же на себе надеявся смешавается со беззаконным.
Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.
17 Острояростный без совета творит, муж же мудрый многая терпит.
Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.
18 Разделяют безумнии злобу, коварнии же удержат чувство.
Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.
19 Поползнутся злии пред благими, и нечестивии послужат пред дверьми праведных.
Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
20 Друзие возненавидят другов убогих: друзие же богатых мнози.
Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.
21 Безчестяй убогия согрешает, милуяй же нищыя блажен.
Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
22 Заблуждающии (неправедницы) делают злая, милость же и истину делают благии. Не ведят милости и веры делателие злых: милостыни же и веры у делателей благих.
Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
23 Во всяцем пекущемся есть изюбилие: любосластный же и безпечальный в скудости будет.
Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.
24 Венец премудрых богатство их, житие же безумных зло.
Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.
25 Избавит от злых душу свидетель верен, разжизает же лживая лестный.
Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
26 Во страсе Господни упование крепости, чадом же Своим оставит утверждение (мира).
У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.
27 Страх Господень источник жизни, творит же укланятися от сети смертныя.
Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.
28 Во мнозе языце слава царю: во оскудении же людсте сокрушение сильному.
У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
29 Долготерпелив муж мног в разуме, малодушный же крепко безумен.
Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
30 Кроткий муж сердцу врачь: моль же костем сердце чувственно.
Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.
31 Оклеветаяй убогаго раздражает Сотворшаго и, почитаяй же Его милует нищаго.
Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
32 Во злобе своей отринется нечестивый: надеяйжеся на Господа своим преподобием праведен.
Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
33 В сердцы блазе мужа почиет премудрость, в сердцы же безумных не познавается.
Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
34 Правда возвышает язык: умаляют же племена греси.
Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.
35 Приятен цареви слуга разумный, своим же благообращением отемлет безчестие.
Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.
