От Марка святое благовествование 4
1 И паки начат учити при мори: и собрася к Нему народ мног, якоже Самому влезшу в корабль, седети в мори: и весь народ при мори на земли бяше.
І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на і морі; а ввесь народ був на землї при морю.
2 И учаше их притчами много и глаголаше им во учении Своем:
І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:
3 слышите: се, изыде сеяй сеяти:
Слухайте: Ось вийшов сїяч сіяти:
4 и бысть егда сеяше, ово паде при пути, и приидоша птицы, и позобаша е:
і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.
5 другое же паде при камени, идеже не имяше земли многи, и абие прозябе, зане не имяше глубины земныя:
Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.
6 солнцу же возсиявшу присвяде, и зане не имяше корене, изсше:
Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.
7 и другое паде в тернии, и взыде терние, и подави е: и плода не даде:
А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.
8 и другое паде на земли добрей, и даяше плод восходящь и растущь, и приплодоваше на тридесять, и на шестьдесят, и на сто.
А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.
9 И глаголаше: имеяй ушы слышати да слышит.
І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.
10 Егда же бысть един, вопросиша Его, иже бяху с Ним, со обеманадесяте о притчи.
Як же був на самоті, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.
11 И глаголаше им: вам есть дано ведати тайны Царствия Божия: онем же внешним в притчах вся бывают,
І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,
12 да видяще видят, и не узрят: и слышаще слышат, и не разумеют: да не когда обратятся, и оставятся им греси.
щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколй не навернулись, і не простились їм гріхи.
13 И глагола им: не весте ли притчи сея? И како вся притчи уразумеете?
І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всі приповістї зрозумієте?
14 Сеяй, слово сеет.
Сїяч слово сіє.
15 Сии же суть, иже при пути, идеже сеется слово, и егда услышат, абие приходит сатана и отемлет слово сеянное в сердцах их.
Що ж над шляхом, се ті, де сіється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посіяне в серцях їх.
16 И сии суть такожде иже на каменных сеемии, иже егда услышат слово, абие с радостию приемлют е:
Подібно ж і ті, що на каменистому посіяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,
17 и не имут корения в себе, но привременни суть: таже бывшей печали или гонению словесе ради, абие соблажняются.
та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.
18 А сии суть, иже в тернии сеемии, слышащии слово:
А ті, що посіяні між терниною, се ті, що слухали слово,
19 и печали века сего, и лесть богатства, и о прочих похоти входящыя подавляют слово, и безплодно бывает. (aiōn g165)
та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно. (aiōn g165)
20 И сии суть, иже на земли добрей сеяннии, иже слышат слово и приемлют, и плодствуют на тридесять, и на шестьдесят, и на сто.
А на землю добру посіяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.
21 И глаголаше им: еда светилник приходит, да под спудом положат его или под одром? Не да ли на свещнице положен будет?
І рече до них: Чи нате приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?
22 Несть бо тайно, еже не явится, ниже бысть потаено, но да приидет в явление:
Нема бо нічого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.
23 аще кто имать ушы слышати, да слышит.
Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
24 И глаголаше им: блюдите что слышите: в нюже меру мерите, возмерится вам, и приложится вам слышащым:
І рече їм: Вважайте, що чуете: Якою мірою міряєте, відміряється вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.
25 иже бо аще имать, дастся ему: а иже не имать, и еже имать, отимется от него.
Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.
26 И глаголаше: тако есть (и) Царствие Божие, якоже человек вметает семя в землю,
І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,
27 и спит, и востает нощию и днию: и семя прозябает и растет, якоже не весть он:
та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як він не знає.
28 от себе бо земля плодит прежде траву, потом клас, таже исполняет пшеницу в класе:
Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.
29 егда же созреет плод, абие послет серп, яко наста жатва.
Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.
30 И глаголаше: чесому уподобим Царствие Божие? Или коей притчи приложим е?
І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?
31 Яко зерно горушично, еже егда всеяно будет в земли, мнее всех семен есть земных:
Воно мов зерно горчицї, що, як сієш його в землю, то воно дрібніше від усїх зерен, які є на землї;
32 и егда всеяно будет, возрастает, и бывает более всех зелий, и творит ветви велия, яко мощи под сению его птицам небесным витати.
а як посієть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тінню його кублитись може птаство небесне.
33 И таковыми притчами многими глаголаше им слово, якоже можаху слышати.
І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.
34 Без притчи же не глаголаше им словесе: особь же учеником Своим сказаше вся.
Без приповістї ж не говорив їм; на самоті ж ученикам своїм вияснював усе.
35 И глагола им в той день, вечеру бывшу: прейдем на он пол.
І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.
36 И отпущше народы, пояша Его якоже бе в корабли: и инии же корабли бяху с Ним.
І, відпустивши народ, узяли Його, яв був в човні. І инші ж човни були з Ним.
37 И бысть буря ветрена велика: волны же вливахуся в корабль, яко уже погружатися ему.
І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.
38 И бе Сам на корме на возглавнице спя. И возбудиша Его и глаголаша Ему: Учителю, не радиши ли, яко погибаем?
А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?
39 И востав запрети ветру и рече морю: молчи, престани. И улеже ветр, и бысть тишина велия.
І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.
40 И рече им: что тако страшливи есте? Како не имате веры?
І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?
41 И убояшася страхом велиим и глаголаху друг ко другу: кто убо Сей есть, яко и ветр и море послушают Его?
І полякались страхом великим, і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?
