От Марка святое благовествование 2
1 И вниде паки в Капернаум по днех: и слышано бысть, яко в дому есть.
Коли через декілька днів [Ісус] знов прийшов до Капернаума, розійшлася чутка, що Він удома.
2 И абие собрашася мнози, якоже ктому не вмещатися ни при дверех: и глаголаше им слово.
Тоді зібралося так багато людей, що не було вже місця навіть біля дверей. Коли [Ісус] проповідував їм Слово,
3 И приидоша к Нему носяще разслабленна (жилами), носима четырми:
прийшли до Нього [якісь люди] із паралізованим, якого несли четверо.
4 и не могущым приближитися к Нему народа ради, открыша покров, идеже бе, и прокопавше свесиша одр, на немже разслабленный лежаше.
Побачивши, що не можуть пройти через натовп, вони зійшли на покрівлю й, розібравши її там, де був [Ісус], спустили ліжко, на якому лежав паралізований.
5 Видев же Иисус веру их, глагола разслабленному: чадо, отпущаются тебе греси твои.
Побачивши їхню віру, Ісус сказав паралізованому: «Сину, прощаються тобі гріхи!»
6 Бяху же нецыи от книжник ту седяще и помышляюще в сердцах своих:
Деякі книжники, які там сиділи, міркували у своїх серцях:
7 что Сей тако глаголет хулы? Кто может оставляти грехи, токмо един Бог?
«Чому Він так говорить? Він богохульствує! Хто може прощати гріхи, окрім одного Бога?»
8 И абие разумев Иисус духом Своим, яко тако тии помышляют в себе, рече им: что сия помышляете в сердцах ваших?
Але Ісус, відразу дізнавшись Своїм Духом, про що вони в собі міркують, запитав їх: «Чому ви так роздумуєте у ваших серцях?
9 Что есть удобее? Рещи разслабленному: отпущаются тебе греси? Или рещи: востани, и возми одр твой, и ходи?
Що легше сказати паралізованому: „Прощаються твої гріхи!“чи „Встань, візьми своє ліжко й ходи!“?
10 Но да увесте, яко власть имать Сын Человеческий на земли отпущати грехи: глагола разслабленному:
Але щоб ви знали: Син Людський має владу на землі прощати гріхи». І сказав паралізованому:
11 тебе глаголю: востани, и возми одр твой, и иди в дом твой.
«Кажу тобі: встань, візьми своє ліжко та йди додому!»
12 И воста абие, и взем одр, изыде пред всеми: яко дивитися всем и славити Бога, глаголющым, яко николиже тако видехом.
Той відразу ж встав, узяв своє ліжко та на очах у всіх вийшов. Усі були здивовані та прославляли Бога, кажучи: «Ніколи ми такого ще не бачили!»
13 И изыде паки к морю: и весь народ идяше к Нему, и учаше их.
[Ісус] знову пішов до моря. Увесь натовп приходив до Нього, і Він навчав їх.
14 И мимогрядый виде Левию Алфеова, седяща на мытнице, и глагола ему: по Мне гряди. И востав вслед Его иде.
Проходячи далі, Він побачив Левія, сина Алфеєвого, який сидів при збиранні мита, і сказав йому: «Іди за Мною!» Той, вставши, пішов за Ісусом.
15 И бысть возлежащу Ему в дому его, и мнози мытари и грешницы возлежаху со Иисусом и со ученики Его: бяху бо мнози, и по Нем идоша.
І сталося, коли Ісус сидів за столом у домі Левія, то багато митників та грішників їли разом з Ісусом та Його учнями, адже їх було чимало, і вони слідували за Ним.
16 И книжницы и фарисее, видевше Его ядуща с мытари и грешники, глаголаху учеником Его: что яко с мытари и грешники яст и пиет?
Книжники та фарисеї, побачивши, що Він їсть разом із митниками й грішниками, сказали Його учням: ―Чому Він їсть разом із митниками й грішниками?
17 И слышав Иисус глагола им: не требуют здравии врача, но болящии: не приидох призвати праведники, но грешники на покаяние.
Але Ісус, почувши це, відповів їм: ―Не здорові потребують лікаря, а хворі. Я прийшов покликати до покаяння не праведних, а грішників.
18 И бяху ученицы Иоанновы и фарисейстии постящеся. И приидоша и глаголаша Ему: почто ученицы Иоанновы и фарисейстии постятся, а Твои ученицы не постятся?
У той час, коли учні Івана та фарисеїв постилися, вони підійшли до Ісуса й запитали Його: ―Чому Іванові учні та учні фарисеїв постять, а Твої учні не постять?
19 И рече им Иисус: еда могут сынове брачнии, дондеже жених с ними есть, поститися? Елико время с собою имут жениха, не могут поститися:
Ісус відповів: ―Чи можете друзів нареченого змусити постити, доки наречений з ними? Доки наречений з ними, не можуть постити.
20 приидут же дние, егда отимется от них жених, и тогда постятся в тыя дни:
Але настануть дні, коли наречений забереться від них, і тоді, того дня, поститимуть.
21 и никтоже приложения плата небелена пришивает к ризе ветсе: аще ли же ни, возмет конец его новое от ветхаго, и горша дира будет:
Ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі, адже латка з нової тканини збіжиться та відірве зі старої [одежі], і діра стає ще більшою.
22 и никтоже вливает вина нова в мехи ветхи: аще ли же ни, просадит вино новое мехи, и вино пролиется, и меси погибнут: но вино новое в мехи новы влияти.
Ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки, бо молоде вино розірве бурдюки – і вино та бурдюки пропадуть. Але молоде вино [вливають] у нові бурдюки.
23 И бысть мимоходити Ему в субботы сквозе сеяния, и начаша ученицы Его путь творити, востерзающе класы.
Довелося Ісусові в Суботу проходити через засіяні поля. Його учні почали дорогою зривати колосся.
24 И фарисее глаголаху Ему: виждь, что творят в субботы, егоже не достоит?
Фарисеї сказали Йому: ―Дивись! Чому вони в Суботу роблять те, чого не дозволено?
25 И Той глаголаше им: несте ли николиже чли, что сотвори Давид, егда требование име и взалка сам и иже с ним?
Він сказав їм: ―Ви ніколи не читали, що зробив Давид, коли був у нужді й зголоднів він, а також і ті, що були з ним?
26 Како вниде в дом Божий при Авиафаре архиереи, и хлебы предложения снеде, ихже не достояше ясти токмо иереем, и даде и сущым с ним?
Як увійшов у Дім Божий у часи первосвященника Авіатара та з’їв хліби покладання, котрі не дозволено їсти нікому, окрім священників, і як дав і тим, хто був із ним?
27 И глаголаше им: суббота человека ради бысть, а не человек субботы ради:
Потім сказав їм: ―Субота створена для людини, а не людина для Суботи.
28 темже господь есть Сын Человеческий и субботе.
Адже Син Людський – Господь і Суботи.
