От Иоанна святое благовествование 11
1 Бе же некто боля Лазарь от Вифании, от веси Мариины и Марфы сестры ея.
Був один хворий [чоловік, на ім’я] Лазар, з Віфанії, села, де жила Марія та її сестра Марта.
2 Бе же Мариа помазавшая Господа миром и отершая нозе Его власы своими, еяже брат Лазарь боляше.
Марія була жінкою, яка помазала Господа миром і обтерла Йому ноги своїм волоссям. Хворий був її братом.
3 Посласте убо сестре к Нему, глаголюще: Господи, се, егоже любиши, болит.
Сестри послали передати Ісусові: ―Господи, той, кого Ти любиш, захворів.
4 Слышав же Иисус рече: сия болезнь несть к смерти, но о славе Божии, да прославится Сын Божий ея ради.
Почувши це, Ісус сказав: ―Ця хвороба не на смерть, а на славу Божу, щоб Син Божий був прославлений через неї.
5 Любляше же Иисус Марфу и сестру ея и Лазаря.
Ісус любив Марту, її сестру та Лазаря.
6 Егда же услыша, яко болит, тогда пребысть на немже бе месте два дни.
Однак коли Він почув, що [Лазар] хворий, то залишився там, де був, ще два дні.
7 Потом же глагола учеником: идем во Иудею паки.
Потім сказав [Своїм] учням: ―Підемо знову в Юдею.
8 Глаголаша Ему ученицы: Равви, ныне искаху Тебе камением побити Иудее, и паки ли идеши тамо?
Учні сказали Йому: ―Равві, ще недавно юдеї намагалися побити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди?
9 Отвеща Иисус: не два ли надесяте часа еста во дни? Аще кто ходит во дни, не поткнется, яко свет мира сего видит:
Ісус відповів: ―Чи не дванадцять годин має день? Якщо хтось ходить удень, не спотикається, бо бачить світло цього світу.
10 аще же кто ходит в нощи, поткнется, яко несть света в нем.
А той, хто ходить уночі, спотикається, бо немає світла в ньому.
11 Сия рече и посем глагола им: Лазарь друг наш успе: но иду, да возбужу его.
Сказавши це, Він додав: ―Наш друг Лазар заснув, але Я йду розбудити Його.
12 Реша убо ученицы Его: Господи, аще успе, спасен будет.
Його учні сказали: ―Господи, якщо спить, то одужає.
13 Рече же Иисус о смерти его: они же мнеша, яко о успении сна глаголет.
Ісус казав про його смерть, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.
14 Тогда рече им Иисус не обинуяся: Лазарь умре:
Тоді Ісус сказав їм прямо: ―Лазар помер.
15 и радуюся вас ради, да веруете, яко не бех тамо: но идем к нему.
Але Я радію за вас, що не був там, щоб ви повірили. А зараз підемо до нього.
16 Рече же Фома, глаголемый Близнец, учеником: идем и мы, да умрем с ним.
Тоді Фома, якого називали Близнюк, сказав іншим учням: ―Ходімо й ми та помремо з Ним!
17 Пришед же Иисус, обрете его четыри дни уже имуща во гробе.
Прийшовши туди, Ісус довідався, що [Лазар] уже чотири дні в гробі.
18 Бе же Вифаниа близ Иерусалима, яко стадий пятьнадесять,
Віфанія була близько до Єрусалима, приблизно п’ятнадцять стадіїв.
19 и мнози от Иудей бяху пришли к Марфе и Марии, да утешат их о брате ею.
Багато юдеїв прийшли до Марії та Марти, щоб втішити їх після [смерті] брата.
20 Марфа убо егда услыша, яко Иисус грядет, срете Его: Мариа же дома седяше.
Коли Марта почула, що прийшов Ісус, вона вийшла зустріти Його, а Марія залишилася в домі.
21 Рече же Марфа ко Иисусу: Господи, аще бы еси зде был, не бы брат мой умерл:
Марта сказала Ісусові: ―Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би.
22 но и ныне вем, яко елика аще просиши от Бога, даст Тебе Бог.
Але й тепер знаю: Бог дасть Тобі, що лише попросиш у Бога.
23 Глагола ей Иисус: воскреснет брат твой.
Ісус сказав їй: ―Твій брат воскресне.
24 Глагола Ему Марфа: вем, яко воскреснет в воскрешение, в последний день.
Марта відповіла: ―Я знаю, що він воскресне при воскресінні останнього дня.
25 Рече (же) ей Иисус: Аз есмь воскрешение и живот: веруяй в Мя, аще и умрет, оживет:
Ісус сказав їй: ―Я – воскресіння й життя. Той, хто вірить у Мене, навіть якщо помре, буде жити.
І кожен, хто живе й вірить у Мене, ніколи не помре. Ти віриш у це? (aiōn g165)
27 Глагола Ему: ей, Господи: аз веровах, яко Ты еси Христос Сын Божий, иже в мир грядый.
Вона сказала: ―Так, Господи, я вірю, що Ти Христос, Син Божий, Який прийшов у світ.
28 И сия рекши, иде и пригласи Марию сестру свою тай, рекши: Учитель пришел есть и глашает тя.
Сказавши це, вона пішла, потай покликала свою сестру Марію й сказала їй: «Учитель тут, Він кличе тебе».
29 Она (же) яко услыша, воста скоро и иде к Нему.
Почувши це, Марія швидко встала й вийшла до Нього.
30 Не уже бо бе пришел Иисус в весь, но бе на месте, идеже срете Его Марфа.
Ісус ще не увійшов до села, а був там, де Його зустріла Марта.
31 Иудее (же) убо сущии с нею в дому и утешающе ю, видевше Марию, яко скоро воста и изыде, по ней идоша, глаголюще, яко идет на гроб, да плачет тамо.
Юдеї, які були з нею в домі та втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, пішли за нею. Вони гадали, що вона пішла до гробу, щоб там плакати.
32 Мариа же яко прииде, идеже бе Иисус, видевши Его, паде Ему на ногу, глаголющи Ему: Господи, аще бы еси был зде, не бы умерл мой брат.
Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала до Його ніг і сказала Йому: ―Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би.
33 Иисус убо, яко виде ю плачущуся и пришедшыя с нею Иудеи плачущя, запрети духу и возмутися Сам
Ісус, побачивши, що вона плаче, і юдеї, які прийшли з нею, теж плачуть, був глибоко зворушений в дусі та засмутився.
34 и рече: где положисте его? Глаголаша Ему: Господи, прииди и виждь.
Він запитав: ―Куди ви його поклали? Йому відповіли: ―Господи, іди та подивись!
35 Прослезися Иисус.
Ісус заплакав.
36 Глаголаху убо Жидове: виждь, како любляше его.
Тоді юдеї сказали: «Дивись, як Він любив його».
37 Нецыи же от них реша: не можаше ли Сей, отверзый очи слепому, сотворити, да и сей не умрет?
Але деякі казали: «Невже Той, Хто відкрив очі сліпому, не міг зробити, щоб цей чоловік не помер?»
38 Иисус же паки претя в себе, прииде ко гробу. Бе же пещера, и камень лежаше на ней.
Ісус знов відчув зворушення в Собі й пішов до гробу. Це була печера, до якої був привалений камінь.
39 Глагола Иисус: возмите камень. Глагола Ему сестра умершаго Марфа: Господи, уже смердит: четверодневен бо есть.
Ісус звелів: ―Відваліть камінь. Марта, сестра померлого, сказала: ―Господи, вже чути неприємний запах, бо пройшло чотири дні.
40 Глагола ей Иисус: не рех ли ти, яко аще веруеши, узриши славу Божию?
Ісус сказав: ―Хіба Я не казав тобі, що коли будеш вірити, побачиш славу Божу?
41 Взяша убо камень, идеже бе умерый лежя. Иисус же возведе очи горе и рече: Отче, хвалу Тебе воздаю, яко услышал еси Мя:
Коли забрали камінь, Ісус подивився на небо й сказав: «Отче, дякую Тобі, що Ти почув Мене.
42 Аз же ведех, яко всегда Мя послушаеши: но народа ради стоящаго окрест рех, да веру имут, яко Ты Мя послал еси.
Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене, але Я сказав це заради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що Ти послав Мене».
43 И сия рек, гласом великим воззва: Лазаре, гряди вон.
І, сказавши це, голосно промовив: «Лазарю, вийди сюди!»
44 И изыде умерый, обязан рукама и ногама укроем, и лице его убрусом обязано. Глагола им Иисус: разрешите его и оставите ити.
Померлий вийшов. Його руки та ноги були обмотані тканиною, а обличчя обв’язане хустиною. Ісус сказав: ―Розв’яжіть його, і нехай він іде.
45 Мнози убо от Иудей пришедшии к Марии и видевше, яже сотвори Иисус, вероваша в Него:
Багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зробив, повірили в Нього.
46 нецыи же от них идоша к фарисеом и рекоша им, яже сотвори Иисус.
Але деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли, що зробив Ісус.
47 Собраша убо архиерее и фарисее сонм и глаголаху: что сотворим? Яко Человек Сей многа знамения творит:
Тоді первосвященники та фарисеї скликали Синедріон і сказали: ―Що нам робити? Цей Чоловік робить багато знамень.
48 аще оставим Его тако, вси уверуют в Него: и приидут Римляне и возмут место и язык наш.
Якщо ми залишимо Його так, то всі повірять у Нього, і прийдуть римляни та знищать це місце й народ.
49 Един же некто от них Каиафа, архиерей сый лету тому, рече им: вы не весте ничесоже,
Тоді один із них, [на ім’я] Каяфа, який був первосвященником того року, сказав їм: ―Ви нічого не знаєте.
50 ни помышляете, яко уне есть нам, да един человек умрет за люди, а не весь язык погибнет.
Хіба не розумієте, що краще для вас, щоб один Чоловік помер за народ, ніж щоб увесь народ загинув?
51 Сего же о себе не рече, но архиерей сый лету тому, прорече, яко хотяше Иисус умрети за люди,
Він сказав це не від себе, але, будучи того року первосвященником, він пророкував, що Ісус має померти за народ,
52 и не токмо за люди, но да и чада Божия расточеная соберет во едино.
і не тільки за народ, але й щоб зібрати в одне розсіяних дітей Божих.
53 От того убо дне совещаша, да убиют Его.
Отже, від цього дня вони змовилися вбити Його.
54 Иисус же ктому не яве хождаше во Иудеех, но иде оттуду во страну близ пустыни, во Ефрем нарицаемый град, и ту хождаше со ученики Своими.
Тому Ісус не ходив відкрито серед юдеїв, а пішов звідти до околиць біля пустелі, у місто, яке називається Єфрем. Там перебував з учнями.
55 Бе же близ Пасха Иудейска, и взыдоша мнози во Иерусалим от стран прежде Пасхи, да очистятся.
Наближалася юдейська Пасха, і багато [людей] з усього краю йшли до Єрусалима для очищення перед Пасхою.
56 Искаху убо Иисуса и глаголаху к себе, в церкви стояще: что мнится вам, яко не имать ли приити в праздник?
Вони шукали Ісуса й, стоячи в Храмі, казали одне до одного: «Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято?»
57 Даша же архиерее и фарисее заповедь, да аще кто ощутит (Его), где будет, повесть, яко да имут Его.
Але первосвященники та фарисеї дали наказ: якщо хтось дізнається, де Він перебуває, нехай повідомить їх, щоб вони схопили Його.
