Книга Иова 4
1 Отвеща же Елифаз Феманитин, глаголя:
Wtedy Elifaz z Temanu odpowiedział:
2 еда множицею глаголано ти бысть в труде? Тяжести же глагол твоих кто стерпит?
Jeśli będziemy rozmawiać z tobą, nie będzie ci przykro? Ale któż może się od mówienia powstrzymać?
3 Аще бо ты научил еси многи и руце немощных утешил еси,
Oto nauczałeś wielu i ręce słabe umocniłeś.
4 немощныя же воздвигл еси словесы, коленом же немощным силу обложил еси.
Twoje słowa podnosiły upadającego, a omdlałe kolana wzmacniałeś.
5 Ныне же прииде на тя болезнь и коснуся тебе, ты же возмутился еси.
A teraz, gdy [to] przyszło na ciebie, opadasz z sił, dotknęło cię i się trwożysz.
6 Еда страх твой есть не в безумии, и надежда твоя и злоба пути твоего?
Czy twoja bojaźń nie była twoją ufnością, a prawość twoich dróg – twoją nadzieją?
7 Помяни убо, кто чист сый погибе? Или когда истиннии вси из корене погибоша?
Przypomnij sobie, proszę, czy kiedykolwiek zginął ktoś niewinny? Albo gdzie sprawiedliwych wytępiono?
8 Якоже видех орющих неподобная, сеющии же я болезни пожнут себе,
Według tego, co zauważyłem, ci, którzy orzą zło i sieją niegodziwość, zbierają je.
9 от повеления Господня погибнут, от духа же гнева Его изчезнут.
Od tchnienia Boga giną i od powiewu jego gniewu niszczeją.
10 Сила львова, глас же львицы, веселие же змиев угасе:
Ryk lwa, głos dzikiego lwa i zęby lwiątek są złamane.
11 мраволев погибе, занеже не имеяше брашна, скимни же львовы оставиша друг другу.
Lew ginie z braku łupu i młode lwicy rozpraszają się.
12 Аще же глагол кий истинен бе во словесех твоих, ни коеже бы от сих тя сретило зло. Не приимет ли ухо мое предивных от него?
Oto potajemnie doszło do mnie słowo i moje ucho usłyszało szept.
13 Страхом же и гласом нощным, нападающь страх на человеки,
W rozmyślaniu o nocnych widzeniach, gdy twardy sen spada na ludzi;
14 ужас же мя срете и трепет, и зело кости моя стрясе:
Ogarnęły mnie strach i drżenie, od których wszystkie moje kości zadrżały.
15 и дух на лице ми найде: устрашишася же ми власи и плоти,
Wtedy duch przeszedł przed moją twarzą, zjeżyły się włosy na moim ciele.
16 востах и не разумех, видех, и не бе обличия пред очима моима, но токмо дух тих и глас слышах:
Stanął, lecz nie rozpoznałem jego wyglądu, [tylko jakiś] kształt [był] przed moimi oczami; nastała cisza, a potem usłyszałem głos [mówiący]:
17 что бо? Еда чист будет человек пред Богом? Или в делех своих без порока муж?
Czy śmiertelny człowiek może być sprawiedliwszy niż Bóg? Czy człowiek [może być] czystszy niż jego Stwórca?
18 Аще рабом Своим не верует, и во Ангелех Своих стропотно что усмотре,
Oto swoim sługom nie ufa i w swoich aniołach dostrzega braki;
19 живущих же в бренных храминах, от нихже и мы сами от тогожде брения есмы, порази, якоже молие,
O ileż bardziej w tych, którzy mieszkają w domach glinianych, których podstawa jest w prochu – łatwiej [ich] zgnieść niż mola.
20 и от утра даже до вечера ктому не суть: занеже не могоша себе помощи, погибоша:
Od poranka aż do wieczora są gładzeni; giną na wieki, a nikt [tego] nie zauważa.
21 дхну бо на ня, и изсхоша, и понеже не имеяху премудрости, погибоша.
Czy ich wspaniałość nie przemija wraz z nimi? Umierają, ale nie w mądrości.
