Книга Иова 35
1 Отвещав же еще Елиус, рече:
І говорив Елі́гу та й сказав:
2 что сие мнил еси на суде? Ты кто еси, яко рекл еси: прав есмь пред Господем?
„Чи це полічив ти за право, як кажеш: „Моя праведність більша за Божу“?
3 Или речеши: что сотворю согрешив?
Бо ти говорив: „Що́ поможе тобі? Яку ко́ристь із цього я матиму більшу, аніж від свойого гріха́?“
4 Аз же ти дам ответ и трием другом твоим.
Я тобі відповім, а з тобою і ближнім твоїм.
5 Воззри на небо и виждь: смотри же на облаки, коль высоки суть от тебе.
Подивися на небо й побач, і на хмари споглянь, — вони вищі за тебе.
6 Аще согрешил еси, что сотвориши? Аще же и много беззаконновал еси, что можеши сотворити?
Як ти будеш грішити, що́ зробиш Йому? А стануть числе́нні провини твої, що́ ти вчиниш Йому?
7 Понеже убо праведен еси, что даси Ему? Или что из руки твоея возмет?
Коли праведним станеш, що́ даси ти Йому? Або що́ Він ві́зьме з твоєї руки?
8 Мужеви подобному тебе нечестие твое, и сыну человеческому правда твоя.
Для люди́ни, як ти, беззако́ння твоє, і для лю́дського сина твоя справедливість!
9 От множества оклеветаемии воззовут, возопиют от мышцы многих:
Від бе́злічі гно́блення стогнуть вони, кричать від твердо́го плеча багатьох.
10 и не рече: где есть Бог сотворивый мя, устрояяй стражбы нощныя,
Та не скаже ніхто: Де ж той Бог, що мене Він створив, що вночі дає співи,
11 отделяяй мя от четвероногих земных и от небесных птиц?
що нас над худобу земну́ Він навчає, і над птаство небесне вчиняє нас мудрими?
12 Тамо воззовут, и не имаши услышати, и от досады злых.
Вони там кричать, але через бундю́чність злочинців Він відповіді не дає.
13 Безместная бо видети не хощет Господь: Сам бо Вседержитель зритель есть творящих беззаконная, и спасет мя.
Тільки марно́ти не слухає Бог, і Всемогу́тній не бачить її.
14 Судися же пред Ним, аще можеши похвалити Его, якоже есть и ныне.
Що ж тоді, коли кажеш: „Не бачив Його!“Та є суд перед Ним, — і чекай ти його́!
15 Яко несть посещаяй гневом Своим, и не позна прегрешения коеголибо зело.
А тепер, коли гнів Його не покарав, і не дуже пізнав про глупо́ту,
16 Иов же всуе отверзает уста своя, неведением словеса отягощает.
то нама́рно Йов уста свої відкриває та мно́жить слова́ без знання́“.
