Книга Иова 34
1 Отвещав же Елиус, рече:
І говорив Елі́гу та й сказав:
2 послушайте мене, премудрии: сведущии, внушите (доброе),
„Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
3 яко ухо словеса искушает, гортань же вкушает брашна.
Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
4 Суд изберем себе, уразумеем посреде себе, что лучшее.
Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
5 Яко рече Иов: праведен есмь, Господь отят ми суд,
Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
6 солга же суду моему: насильна стрела моя без неправды.
Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
7 Кто муж, якоже Иов, пияй поругание, якоже воду,
Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
8 не согрешая, ниже нечествовав, ниже приобщився к творящым беззакония, еже ходити с нечестивыми?
і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
9 Не рцы бо, яко несть посещения мужеви, и посещения ему от Господа.
Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
10 Темже, разумивии сердцем, послушайте мене, не буди ми пред Господем нечествовати и пред Вседержителем возмутити правду:
Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
11 но воздает человекови, якоже творит кийждо их, и на стези мужестей обрящет и.
Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
12 Мниши же Господа нелепая сотворити, или Вседержитель смятет суд, иже сотвори землю?
Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
13 Кто же есть творяй поднебесную и яже в ней всяческая?
Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
14 Аще бо восхощет запретити и дух у Себе удержати,
Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
15 умрет всяка плоть вкупе, всяк же человек в землю пойдет, отнюдуже и создан бысть.
всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
16 Аще же не увещаешися, послушай сих, внуши глас глагол.
Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
17 Виждь ты ненавидящаго беззаконная и губящаго лукавыя, суща, вечна, праведна.
Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
18 Нечестив есть глаголяй цареви, закон преступаеши, нечестивейше, князем:
Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
19 иже не постыдеся лица честнаго, ниже весть честь возложити сильным, удивитися лицам их.
Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
20 Тще же им сбудется, еже возопити и молити мужа: зане употребиша беззаконно, безчестяще немощных.
за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
21 Той бо зритель есть дел человеческих, утаися же от Него ничтоже от тех, яже творят:
Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
22 ниже будет место укрытися творящым беззаконная:
немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
23 яко не на мужа положит еще.
Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
24 Господь бо всех видит, постизаяй неизследная, славная же и изрядная, имже несть числа,
Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
25 сведый их дела, и обратит нощь, и смирятся.
Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
26 Угаси же нечестивыя, видими же пред ним:
Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
27 яко уклонишася от закона Божия, оправданий же Его не познаша,
за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
28 еже вознести к Нему вопль нищих, и вопль убогих услышит.
щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
29 И Той тишину подаст, и кто осудит? И сокрыет лице, и кто узрит Его? И на язык, и на человека вкупе,
Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
30 иже поставляет царем человека лицемера за строптивость людий.
щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
31 Яко к Крепкому глаголяй: взях, не отиму вместо залога:
Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
32 без мене узрю, Ты покажи ми: аще неправду соделах, не имам приложити.
Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
33 Еда от тебе истяжет ю, яко ты отринеши, яко ты избереши, а не аз ли? И что разумееши? Глаголи.
Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
34 Темже смысленнии сердцем рекут сия, муж же премудр услыша глагол мой.
Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
35 Иов же не в разуме глаголаше, словеса же его не в хитрости.
„Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
36 Обаче навыкни, Иове, не даждь еще ответа, якоже немудрии:
О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
37 да не приложим на грехи нашя: беззаконие же на нас вменится, многая глаголющих словеса на Господа.
бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
