Книга Иова 27
1 Еще же приложив Иов, рече в притчах:
І Йов далі вів мову свою та й казав:
2 жив Господь, иже ми сице суди, и Вседержитель, Иже огорчи ми душу:
„ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
3 дондеже еще дыхание мое есть и дух Божий сущий в ноздрех моих,
і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
4 не возглаголют устне мои беззакония, ниже душа моя поучится неправде.
неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
5 Не буди мне правдивыми нарещи вас, дондеже умру: не изменю бо незлобия моего.
Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
6 Правде же внимая, не оставлю ея, не свем бо себе злых соделавша.
за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
7 Обаче же, дабы были врази мои, якоже низвращение нечестивых, и востающии на мя, якоже пагуба пребеззаконных.
нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
8 И кая бо есть надежда нечестивому, яко ожидает? Надеяся на Господа спасется ли?
Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
9 Или мольбу его услышит Бог? Или нашедшей ему беде,
Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
10 еда имать кое дерзновение пред Ним? Или яко призвавшу ему, услышит ли Его?
Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
11 Сего ради возвещу вам, что есть в руце Господни, и, еже есть у Вседержителя, не солжу.
Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
12 Се, вси весте, яко тщетная ко тщетным прилагаете.
таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
13 Сия часть человека нечестиваго от Господа: и жребий сильных приидет от Вседержителя на ня.
Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
14 Аще мнози будут сынове их, на заколение будут: аще же и возмужают, нищы будут:
Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
15 оставшиися же ему смертию умрут, и вдовиц их никтоже помилует.
Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
16 Аще соберет якоже землю сребро, и якоже брение уготовит злато,
Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
17 сия вся праведнии одержат, имения же его истиннии возмут:
то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
18 будет же дом его яко молие, и яко паучина, яже снабде.
Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
19 Богатый уснет и не приложит, очи свои отверзе, и несть.
він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
20 Обыдоша его якоже вода болезни, нощию же ят его примрак.
Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
21 Возмет же его вар, и отидет, и возвеет его от места его,
східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
22 и вержет на него, и не пощадит, из руку его бежанием побежит:
Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
23 восплещет нань рукама своима и с шумом возмет его от места своего.
Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
