Книга Иова 20
1 Отвещав же Софар Минейский, рече:
І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:
2 не тако мнех сия тебе рещи противу, и не разумеете паче нежели и аз.
„Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!
3 Наказание срамления моего услышу, и дух от разума отвещавает ми.
Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.
4 Еда сих не уразумел еси от века, отнележе положен человек бысть на земли?
Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —
5 Веселие бо нечестивых падение страшно, обрадование же беззаконных пагуба.
то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?
6 Аще взыдут на небо дары его, жертва же его облаков коснется:
Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,
7 егда бо мнится уже утвержден быти, тогда в конец погибнет. Видевшии же его рекут: где есть?
проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?
8 Якоже сон отлетевый не обрящется, отлете же аки мечтание нощное.
Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:
9 Око призре, и не приложит, и ктому не познает его место его.
його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...
10 Сынов его да погубят меншии, и руце его возжгут болезни.
Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.
11 Кости его наполнишася грехов юности его и с ним на персти уснут.
Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!
12 Аще усладится во устех его злоба, скрыет ю под языком своим:
Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,
13 не пощадит ея, и не оставит ея, и соберет ю посреде гортани своего,
над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —
14 и не возможет помощи себе: желчь аспидов во чреве его.
то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!
15 Богатство неправедно собираемо изблюется, из храмины его извлечет его Ангел.
Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.
16 Ярость же змиеву да ссет, да убиет же его язык змиин.
Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!
17 Да не узрит отдоения скотов, ниже прибытка меда и масла кравия.
Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.
18 Вотще и всуе трудися, богатство, от негоже не вкусит, якоже клоки не сожваемы и не поглощаемы.
Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.
19 Многих бо немощных домы сокруши, жилище же разграби и не постави.
Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!
20 Несть спасения имению его, в вожделении своем не спасется.
Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.
21 Несть останка брашну его, сего ради не процветут ему благая.
Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:
22 Егда же мнит уже исполнь быти, оскорбится, всяка же беда нань приидет.
за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!
23 Аще како либо исполнит чрево свое, напустит нань ярость гнева, одождит на него болезни:
Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.
24 и не спасется от руки железа, да устрелит его лук медян,
Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.
25 и да пройдет сквозе тело его стрела: звезды же в жилищих его: да приидут нань страси,
Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!
26 и всяка тма на нем да пребудет: да пояст его огнь нераздеженый, да озлобит же пришлец дом его:
При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.
27 и да открыет небо беззакония его, и земля да востанет нань:
Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —
28 да извлечет дом его пагуба до конца, день гнева да приидет нань.
урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.
29 Сия часть человека нечестиваго от Господа и стяжание имений его от Надзирателя.
Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“
