Книга Иова 12
1 Отвещав же Иов, рече:
А Йов відповів та й сказав:
2 убо вы ли едини есте человецы, или с вами скончается премудрость?
„Справді, — то ж ви́ тільки люди, і мудрість із вами помре́!
3 И у мене сердце есть якоже и у вас.
Таж і я маю розум, як ви, — я не нижчий від вас! І в ко́го немає такого, як це?
4 Праведен бо муж и непорочен бысть в поругание:
Посміхо́вищем став я для друга свого, я, що кли́кав до Бога, і Він мені відповіда́в, — посміхо́вищем став справедливий, невинний.
5 во время бо определеное уготован бысть пасти от иных, домы же его опустошены быти беззаконными. Обаче никтоже да уповает, лукав сый, неповинен быти,
Нещасли́вцю погорда, — на думку спокійного, — пригото́влена для спотика́ння ноги́!
6 елицы разгневляют Господа, аки и истязания им не будет.
Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гніви́ть, у то́го, хто ніби то Бога прова́дить рукою своєю.
7 Но вопроси четвероногих, аще ти рекут, и птиц небесных, аще ти возвестят:
Але запитай хоч худо́бу — і навчить тебе, і пта́ство небесне — й тобі розповість.
8 повеждь земли, аще ти скажет, и исповедят ти рыбы морския.
Або говори до землі — й вона ви́вчить тебе, і розкажуть тобі риби мо́рські.
9 Кто убо не разуме во всех сих, яко рука Господня сотвори сия?
Хто б із цьо́го всього́ не пізнав, що Господня рука це вчинила?
10 Не в руце ли Его душа всех живущих и дух всякаго человека?
Що в Ньо́го в руці душа всього живого й дух кожного лю́дського тіла?
11 Ухо бо словеса разсуждает, гортань же брашна вкушает.
Чи ж не ухо слова́ розбирає, піднебі́ння ж смакує для себе пожи́ву?
12 Во мнозем времени премудрость, во мнозе же житии ведение.
Мудрість — у ста́рших, бо до́вгість днів — розум.
13 У Него премудрость и сила, у Того совет и разум.
Мудрість та сила — у Нього, Його рада та розум.
14 Аще низложит, кто созиждет? Аще затворит от человеков, кто отверзет?
Ось Він зруйнує — й не буде воно відбудо́ване, замкне́ чоловіка — й не буде він ви́пущений.
15 Аще возбранит воду, изсушит землю: аще же пустит, погубит ю превратив.
Ось Він стримає во́ди — і висохнуть, Він їх пустить — то землю вони переве́рнуть.
16 У Него держава и крепость, у Того ведение и разум.
В Нього сила та за́дум, у Нього заблу́джений і той, хто призво́дить до блу́ду.
17 Проводяй советники пленены, судии же земли ужаси:
Він уво́дить у по́милку ра́дників, і обезу́млює су́ддів,
18 посаждаяй цари на престолех и обвязуяй поясом чресла их:
Він розв'язує пу́та царів і припері́зує по́яса на їхні сте́гна.
19 отпущаяй жерцы пленники, сильных же земли низврати:
Він провадить священиків босо, і потужних повалює,
20 изменяяй устне верных, разум же старцев уразуме:
Він надійним уста́ відіймає й забирає від ста́рших розумність.
21 изливаяй безчестие на князи, смиренныя же изцели:
На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.
22 открываяй глубокая от тмы, изведе же на свет сень смертную:
Відкриває Він речі глибокі із те́мряви, а темне прова́дить на світло.
23 прельщаяй языки и погубляяй их, низлагаяй языки и наставляяй их:
Він робить наро́ди поту́жними — й знову їх нищить, Він наро́ди поши́рює, й потім виво́дить в неволю.
24 изменяяй сердца князей земных, прельсти же их на пути, егоже не ведяху,
Відіймає Він розум в наро́дніх голі́в на землі та блука́ти їх змушує по бездоро́жній пусте́лі, —
25 да осяжут тму, а не свет, да заблудят же яко пияный.
вони ходять навпо́мацки в те́мряві темній, і Він упроваджує їх в блукани́ну, мов п'я́ного!
