Книга пророка Исаии 53
1 Господи, кто верова слуху нашему, и мышца Господня кому открыся?
Хто нашій спасе́нній тій звістці повірив, і над ким відкрива́лось раме́но Господнє?
2 Возвестихом, яко отроча пред Ним яко корень в земли жаждущей, несть вида Ему, ниже славы: и видехом Его, и не имяше вида, ни доброты:
Бо Він виріс перед Ним, мов галу́зка, і мов корінь з сухої землі, — не мав Він прина́ди й не мав пишноти́; і ми Його бачили, та краси́ не було, щоб Його пожада́ти!
3 но вид Его безчестен, умален паче всех сынов человеческих: человек в язве сый и ведый терпети болезнь, яко отвратися лице Его, безчестно бысть, и не вменися.
Він пого́рджений був, Його люди покинули, стра́дник, знайо́мий з хоро́бами, і від Якого обличчя ховали, пого́рджений, і ми не цінува́ли Його.
4 Сей грехи нашя носит и о нас болезнует, и мы вменихом Его быти в труде и в язве от Бога и во озлоблении.
Направду ж Він не́мочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пора́неного, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив.
5 Той же язвен бысть за грехи нашя и мучен бысть за беззакония наша, наказание мира нашего на Нем, язвою Его мы изцелехом.
А Він був ране́ний за наші гріхи, за наші прови́ни Він му́чений був, — кара на Ньому була за наш мир, Його ж ра́нами нас уздоро́влено!
6 Вси яко овцы заблудихом: человек от пути своего заблуди, и Господь предаде Его грех ради наших.
Усі ми блуди́ли, немов ті овечки, розпоро́шились кожен на власну дорогу, — і на Нього Господь покла́в гріх усіх нас!
7 И Той, зане озлоблен бысть, не отверзает уст Своих: яко овча на заколение ведеся, и яко агнец пред стригущим его безгласен, тако не отверзает уст Своих.
Він гно́блений був та пони́жуваний, але уст Своїх не відкрива́в. Як ягня був прова́джений Він на зако́лення, й як овечка перед стрижія́ми своїми мовчи́ть, так і Він не відкрива́в Своїх уст.
8 Во смирении Его суд Его взятся: род же Его кто исповесть? Яко вземлется от земли живот Его, ради беззаконий людий Моих ведеся на смерть.
Від у́тиску й су́ду Він за́браний був, і хто збагне́ Його рід? Бо з кра́ю живих Він віді́рваний був, за прови́ни Мого наро́ду на смерть Його да́но.
9 И дам лукавыя вместо погребения Его и богатыя вместо смерти Его: яко беззакония не сотвори, ниже обретеся лесть во устех Его.
Із злочинцями ви́значили Йому гро́ба Його, та Його поховали в багатого, хоч провини Він не учини́в, і не було в Його у́стах ома́ни.
10 И Господь хощет очистити Его от язвы: аще дастся о гресе, душа ваша узрит семя долгоживотное.
Та зво́лив Господь, щоб поби́ти Його, щоб му́ки завда́но Йому. Якщо ж душу Свою покладе́ Він як жертву за гріх, то побачить насі́ння, і житиме довгії дні, і за́мір Господній рукою Його буде мати пово́дження!
11 И хощет Господь рукою Своею отяти болезнь от души Его, явити Ему свет и создати разумом, оправдати праведнаго благо служаща многим, и грехи их Той понесет.
Він через му́ки Своєї душі буде бачити плід, та й наси́титься. Справедливий, Мій Слуга, оправдає пізна́нням Своїм багатьох, і їхні гріхи́ понесе́.
12 Сего ради Той наследит многих и крепких разделит корысти, зане предана бысть на смерть душа Его, и со беззаконными вменися, и Той грехи многих вознесе и за беззакония их предан бысть.
Тому то дам у́діл Йому між великими, і з поту́жними буде ділити здобич за те, що на смерть віддав душу Свою, і з злочинцями був порахо́ваний, хоч гріх багатьо́х Сам носи́в і заступа́всь за злочинців!
