Книга пророка Исаии 30
1 Горе чада отступившая, сия глаголет и Господь: сотвористе совет не Мною и заветы не духом Моим, приложити грехи ко грехом:
Горе синам неслухня́ним, говорить Господь, що чинять наради, які не від Мене, і складають умови, — та без Духа Мого, щоб додати гріх на гріх,
2 идущии снити во Египет, Мене же не вопросиша, еже помощь имети от фараона и заступление от Египтян.
що йдуть, щоб зійти до Єгипту, але Моїх уст не питали, щоб за́хисту у фараона шукати, і щоб сховатися в тіні Єгипту!
3 Будет бо вам покров фараонов в постыдение и уповающым на Египет укоризна:
І стане вам соромом за́хист отой фараонів, а хова́ння у тіні Єгипту — за га́ньбу,
4 яко суть в Тане старейшины его, и вестницы его зли.
бо в Цоані були його провідники́, і його посланці́ до Ханесу прийшли.
5 Вотще потрудятся людий ради, иже не упользуют их, ниже на помощь, ниже на пользу, но на студ и на укоризну.
Вони посоро́млені будуть усі за наро́д, що не буде кори́сний для них, що не буде на поміч і не на пожи́ток, а на сором та га́ньбу.
6 В печали и в тесноте лев и львичищь: оттуду аспиды и племя аспидов парящих, иже везяху на ослех и на велблюдех богатство свое ко языку, иже не поможет им в помощь, но на студ и укоризну.
Пророцтво про Бегемота пі́вдня. В краю у́тиску та переслі́дування, звідки леви́ця та лев, гадюка й огни́стий летю́чий драко́н, носять багатство своє на хребті́ молодих ослюкі́в, і скарби свої на верблю́жім горбі́ до наро́ду, який не поможе.
7 Египтяне вотще и всуе успеют вам: возвести им, яко тщетно утешение ваше сие.
А Єгипет, — його поміч марна́ та пуста́, тому́ то я кликнув на теє: Рагав, сидіти спокійно!
8 Ныне убо сед напиши сия на дске и в книгу: яко будут сия во дни времен и даже до века.
Тепер увійди, напиши на табли́ці для них, і в книжці спиши це, і нехай на пізніші часи́ воно буде і сві́дком навіки.
9 Яко людие непокориви суть, сынове лживии, иже не похотеша слышати закона Божия,
Бо це неслухняний наро́д, це брехливі сини́, сини́, що не хочуть послухати науки Господньої,
10 глаголюще пророком: не поведайте нам: и видения видящым: не глаголите нам, но нам глаголите и возвещайте нам иное прельщение
що говорять прови́дцям: „Не бачте!“а пророкам: „Не пророкуйте правдивого нам, говоріть нам гладе́ньке, передба́чте ома́нливе,
11 и совратите нас с пути сего: отимите от нас путь сей и отимите от нас суд Израилев.
уступіться з дороги, збо́чте з путі, заберіть з-перед нас Святого Ізраїлевого!“
12 Того ради сице глаголет Господь Святый Израилев: понеже не покористеся словесем сим и надеястеся на лжу, и яко пороптасте и уповающе бысте на слово сие,
Тому́ промовляє Святий Ізраїлів так: За те, що ви не́хтуєте оцим словом, і надію кладе́те на тиск та круті́йство, і на це опира́єтеся,
13 сего ради будет вам грех сей, аки стена падающая внезапу града тверда пленена, егоже абие настоит падение:
тому буде для вас ця прови́на, як ви́лім, що має впасти, що зя́є на мурі високім, що нагло, рапто́вно приходить руїна його!
14 и падение его будет яко сокрушение сосуда глиняна, от глины дробны, яко не можно обрести в них чрепа, имже огнь возмеши и в оньже влиеши воды мало.
I Він поруйнує його, як руйнується по́суд ганча́рський, розбиваючи без милосердя його, і в ула́мках його не знайдеться ані черепка́, щоб із о́гнища взяти огню́ чи води зачерпну́ти з кринички.
15 Тако глаголет Господь, Господь Святый Израилев: егда возвратився воздохнеши, тогда спасешися и уразумееши, где еси был: егда уповал еси на суетная, тщетна крепость ваша бысть, и не хотесте послушати,
Бо так промовляє Господь, Бог, Святий Ізраїлів: Коли ви наве́рнетесь та спочи́нете, то врято́вані будете, сила вам буде в ути́шенні та в сподіва́нні. Та ви не хотіли,
16 но рекосте: на конех побегнем. Того ради побегнете. И рекосте: на легких всадницы будем. Того ради легцы будут гонящии вас.
і казали: „О ні, бо на ко́нях втечемо“, тому́ то втікати ви будете, „На баски́х ми поїдемо“, тому стануть баски́ми пого́ничі ваші!
17 От гласа единаго побегнут тысяща, и от гласа пяти побегнут мнози, дондеже оставлени будете аки щогла на горе и яко знамя носяй на холме.
Від крику одно́го — поли́не одна тисяча, від крику п'ятьох — дремене́те ви всі, аж зоста́нетеся, немов що́гла ота на верше́чку гори, і немов пра́пор на взгі́р'ї!
18 И паки пождет Бог, еже ущедрити вас, и сего ради вознесется еже помиловати вас: зане судия Господь Бог ваш есть, и где оставите славу вашу? Блажени вси пребывающии в Нем.
І проте Господь буде чекати, щоб помилувати вас, і тому́ Він піді́йметься, щоб милосердя вчинити над вами. Бо Господи — то Бог правосу́ддя: блаженні всі ті, хто наді́ю на Нього кладе́!
19 Зане людие святии в Сионе вселятся, Иерусалим же плачем восплакася: помилуй мя. Помилует тя, егда узре глас вопля твоего, послуша тебе.
Бо ти, о наро́де в Сіоні, що в Єрусалимі сидиш, плакати — не будеш ти плакати: милости́вим поправді Він буде до тебе на голос блага́ння твого, і як почує його, відповість Він тобі.
20 И даст Господь вам хлеб печали и воду тесную, и ктому не приближатся к тебе льстящии тя: яко очи твои узрят прельщающих тя,
І дасть вам Господь хліба в у́тиску і воду в гноби́тельстві, та твої вчителі́ вже не бу́дуть хова́тись, і очі твої вчителі́в твоїх бачити бу́дуть.
21 и ушеса твоя услышат словеса созади тебе прельщающих, иже глаголют: сей путь, поидим по нему или на десно, или на лево.
А коли ви відхи́литесь право́руч, чи пі́дете ліво́руч, то вуха твої будуть чути те слово, яке позад тебе казатиме: „Це та дорога, — просту́йте ви нею!“
22 И отвержеши кумиры посребренныя, и позлащенныя раздробиши, и развееши яко воду жены месячныя, и аки мотыла отвержеши я.
І нечистим учините ви поволо́ку бовва́нів своїх із срібла́ й покриття́ на божка́ золотого свого, розпоро́шиш ти їх, як нечисте, і „геть" скажеш йому́.
23 Тогда будет дождь семени земли твоея, и хлеб жита земли твоея будет изюбилен и тучен, и напасутся скоти твои в той день на месте тучне и пространне.
І Він пошле дощ на насіння твоє, яким бу́деш обсі́ювати землю, та хліб урожаю землі, — і пожи́вний та ситий він буде. Того дня на широкім пасо́виську па́стися буде твоя череда́,
24 Юнцы ваши и волове делающии землю наядятся плев смешенных со ячменем извеяным.
а воли й віслюки́, що обро́блюють землю, будуть мі́шанку їсти солону, лопа́тою й ві́ялкою перечи́щену.
25 И будет на всяцей горе высоце и на всяцем холме вознесенне вода текущая в день оный, егда погибнут мнози, и егда падутся столпи:
І на кожній високій горі та на кожному взгі́р'ї високому бу́дуть струмки́ та пото́ки води в день великого бо́ю, коли ба́шти попа́дають.
26 и будет свет луны аки свет солнца, и свет солнечный будет седмерицею в той день, егда изцелит Господь сокрушение людий Своих и болезнь язвы твоея изцелит.
І світло місяця стане, немов світло сонця, світло ж сонця усе́меро буде ясніше, як сімох днів, у той день, як Господь перев'я́же злама́ння народу Свого та заго́їть пора́нення вдару Свого!
27 Се, имя Господне идет временем многим, горящая ярость Его: со славою слово устен Его, слово гнева полно, и гнев ярости яко огнь пояст:
Ось Іме́ння Господнє прихо́дить здале́ка, палахкоти́ть Його гнів, і здійма́ється тя́жко: Його уста обу́рення повні, язик же Його, як жеру́щий огонь,
28 и дух Его аки вода в дебри влекущи приидет даже до выи и разделится, еже смутити языки о прельщении суетнем, и поженет я прелесть тща, и возмет я пред лицем их.
Його ж подих, як пото́п заливни́й, що до шиї сяга́є, щоб просі́яти люди на ситі погибелі. І буде на ще́лепах людів вузде́чка, що тя́гне до блу́ду.
29 Еда присно подобает вам радоватися и входити во святая Моя всегда, аки празднующым и яко веселящымся внити со сопелию в гору Господню к Богу Израилеву?
Буде пісня для вас, як за но́чі освя́чення свята, і радість сердечна, мов у то́го, хто ходить з сопі́лкою, щоб вийти на го́ру Господню до Скелі Ізраїля.
30 И слышану сотворит Господь славу гласа Своего, и ярость мышцы Своея показати, с яростию и гневом, и со пламенем поядающим возгремит зелно, и яко вода и град низходящь нуждею.
І Господь дасть почути велич голосу Свого, опуска́ння ж раме́на Свого покаже у гніві бурхли́вому та в огняно́му жеру́щому по́лум'ї, у бурі й дощі, та в камі́нному граді!
31 Гласом бо Господним побеждени будут Ассириане язвою, еюже аще поразит я.
Бо від голосу Господа буде лякатись Ашшу́р, що жезлом буде битий.
32 И будет ему окрест, отюнудуже бе их надежда помощи, на нюже той уповаше: тии со тимпаны и гусльми ратовати будут нань от пременения.
І станеться, кожне уда́рення кия кара́ння Його, що на нього Господь покладе, буде з бу́бнами й а́рфою, і Він рухом Своєї руки воюватиме з ним у боя́х.
33 Ты бо прежде дний истязан будеши: еда и тебе уготовася царствовати? Дебрь глубокую, древеса лежаща, огнь и древа многа, ярость Господня аки дебрь жупелом горящая.
Бо давно пригото́влений То́фет, — пригото́влений він і для царя, глибоким, широким учи́нений; на бага́тті огню його й дров багате́нно, — запалить його подих Господній, немов би пото́ка сірча́ного!
