Книга пророка Осии 2
1 Рцыте брату своему: людие Мои: и сестре своей: Помилованная.
Скажіть своїм братам: „Народ Мій“, а своїм сестрам: „Помилувана“.
2 Судитеся с материю своею, судитеся, яко та не жена Моя, и Аз не муж ея: и отвергу блужения ея от лица Моего и любодейство ея от среды сосцу ея:
Судіться з вашою матір'ю, судіться, бо вона не жінка Моя, а Я не її чоловік, і нехай вона відкине від себе свій блуд, і з-поміж своїх перс свій пере́люб,
3 яко да совлеку ю нагу и поставлю ю якоже в день рождения ея, и положу ю яко пустыню, и учиню ю яко землю безводну, и убию оную жаждею:
щоб Я не роздягну́в її до́ нага, і не поставив її такою, як у день її наро́дження, і щоб не зробив Я її пустинею, і не обернув її на суху зе́млю, і не забив її спра́гою.
4 и чад ея не помилую, яко чада блужения суть,
Над синами ж її Я не змилуюся, бо вони сини блу́ду,
5 яко соблуди мати их, посрамися родившая их, рече бо: пойду вслед похотников моих, дающих мне хлебы моя и воду мою, и ризы моя и плащаницы моя, и масло мое и вся, елика мне достоят.
бо їхня мати блудли́ва була, та, що ними була вагітна́, сором чинила, бо казала вона: Я піду́ за своїми полюбо́вниками, що дають мені хліб мій та воду мою, мою вовну та льон мій, оливу мою та напо́ї мої.
6 Сего ради, се, Аз загражду путь ея тернием и возгражду распутия ея, и стези своея не обрящет:
Тому́ то ось Я вкрию твою дорогу те́рнями, і обгороджу́ її огоро́жею, — і стежо́к своїх не зна́йде вона.
7 и поженет похотники своя и не постигнет их, и взыщет их и не обрящет, и речет: пойду и возвращуся к мужу моему первому, яко добрее ми бе тогда, нежели ныне.
І буде вона гнатися за своїми полюбо́вниками, але́ не дожене́ їх, і буде шукати їх, та не зна́йде. І скаже вона: Піду́ я, і вернуся до мого першого чолові́ка, бо краще було мені тоді, як тепер.
8 Но та не уразуме, яко Аз дах ей пшеницу и вино и масло, и сребро умножих ей: сия же сребряны и златы сотвори Ваалу.
А вона не знає, що то Я давав їй збіжжя, і виноградний сік, і свіжу оливу, і примно́жив їй срі́бло та золото, яке вони звернули на Ваала.
9 Сего ради обращуся и возму пшеницу Мою во время ея и вино Мое во время его, и отиму ризы Моя и плащаницы Моя, да не покрывает студа своего:
Тому́ то заберу́ назад Своє збіжжя в його ча́сі, а Мій сік виноградний в його умо́вленому ча́сі, і заберу́ Свою вовну та Свій льон, що був на покриття́ її наготи́.
10 и ныне открыю нечистоту ея пред похотниками ея, и никтоже отимет ея от руки Моея:
А тепер відкрию її наготу́ на оча́х її коха́нців, і ніхто не врятує її від Моєї руки.
11 и отвращу вся веселия ея и праздники ея, и новомесячия ея и субботы ея и вся празднества ея,
І зроблю́ кінець усякій радості її, свя́ту її, новомі́сяччю її, і суботі її, та всякому святко́вому ча́сові.
12 и погублю виноград ея и смоквы ея, о нихже рече: мзды ми суть сия, яже даша мне похотницы мои: и положу я в свидение, и поядят я зверие селнии и птицы небесныя и гади земнии:
І спусто́шу її виноградинка та її фіґове дерево, про які вона говорила: „Це мені дар за блудоді́йство, що дали́ мені мої полюбо́вники“. А Я оберну́ їх на ліс, — і їх пожере́ польова́ звірина́!
13 и отмщу на ней дни Ваалимовы, в няже требы кладяше им, и вдеваше усерязи своя и мониста своя, и хождаше вслед похотников своих, а Мене забы, глаголет Господь.
І навіщу́ її за дні Ваалів, коли вона кадила. І приоздбо́лювалася ти своєю носово́ю сере́жкою та своїм наши́йником, і ходила за своїми полюбо́вниками, а Мене забувала, говорить Госпо́дь.
14 Сего ради, се, Аз соблажню ю, и учиню ю яко пустыню, и возглаголю в сердце ея,
Тому́ то ось Я намо́влю її, і попрова́джу її до пустині, і буду говорити до серця її.
15 и дам ей притяжание ея оттуду и поляну Ахорову, отверсти смысл ея: и смирится тамо по днем детства своего и по днем изведения своего от земли Египетски.
І дам їй виноградники звідти та долину Ахор за двері надії, і вона буде там співати, як за днів своєї мо́лодости, як за дня ви́ходу її з єгипетського кра́ю.
16 И будет в той день, наречет Мя муж мой, глаголет Господь, а не прозовет Мене ктому Ваалим.
І станеться, того дня — говорить Господь — ти кликатимеш: „Чолові́че мій“, і не будеш більше кликати Мене: „Мій ваа́ле“.
17 И отвергу имена Ваалимля от уст ея, и не воспомянутся ксему имена их.
I усу́ну іме́на Ваа́лів з її уст, і вони не будуть більше зга́дувані своїм і́менем.
18 И завещаю им завет в той день со зверьми селными и со птицами небесными и с гады земными, и лук и мечь и брань сокрушу от земли, и вселю я со упованием:
І складу́ їм заповіта того дня з польово́ю звірино́ю, і з птаством небесним, та з плазу́ючим по землі, і лука й меча та війну зни́щу з землі, і покладу́ їх безпечно.
19 и обручу тя Себе во век и обручу тя Себе в правде и в суде и в милости и в щедротах:
І заручу́ся з тобою навіки, і заручуся з тобою справедливістю, і правосу́ддям, і милістю та любов'ю.
20 и обручу тя Себе в вере, и увеси Господа.
І заручуся з тобою вірністю, і ти пізна́єш Господа.
21 И будет в той день, глаголет Господь, послушаю небесе, а оное послушает земли,
І станеться того дня, Я почую, — говорить Господь, — почую небо, а воно почує землю,
22 и земля послушает пшеницы и вина и масла, и сии послушают Иезраеля:
а земля задоволи́ть збіжжя, і виноградний сік, і оливу, а вони задовольня́ть Їзреела.
23 и всею оную Себе на земли и помилую Непомилованную: и реку не людем Моим: людие Мои есте вы: и тии рекут: Господь Бог наш Ты еси.
І обсію її Собі на землі́, і змилуюся над Ло-Рухамою, і скажу до Ло-Амі: Ти наро́д Мій, а він скаже: Мій Боже!“
