Послание к Евреям 1
1 Многочастне и многообразне древле Бог глаголавый отцем во пророцех,
У минулому Бог багато разів і по-різному говорив до наших батьків через пророків,
2 в последок дний сих глагола нам в Сыне, Егоже положи наследника всем, Имже и веки сотвори. (aiōn g165)
а в ці останні дні Він промовив до нас через Свого Сина, Якого призначив Спадкоємцем усього й через Якого створив віки. (aiōn g165)
3 Иже сый сияние славы и образ ипостаси Его, нося же всяческая глаголголом силы Своея, Собою очищение сотворив грехов наших, седе о десную престола величествия на высоких,
Син – сяйво Божої слави й повне відображення Його сутності, Що утримує все силою Свого Слова. Очистивши нас від гріхів, Він сів праворуч від Величності на небесах.
4 толико лучший быв Ангелов, елико преславнее паче их наследствова имя.
Він перевершив ангелів, оскільки ім’я, яке Він успадкував, перевершує їхнє ім’я.
5 Кому бо рече когда от Ангел: Сын Мой еси Ты, Аз днесь родих Тя? И паки: Аз буду Ему во Отца, и Той будет Мне в Сына?
Бо кому з ангелів Бог коли-небудь сказав: «Ти Мій Син, Я сьогодні породив Тебе?» Або: «Я буду Йому Отцем, а Він буде Мені Сином?»
6 Егда же паки вводит Первороднаго во вселенную, глаголет: и да поклонятся Ему вси Ангели Божии.
І знову, коли Бог приводить Свого Первістка у всесвіт, Він каже: «Нехай усі Божі ангели вклоняться Йому».
7 И ко Ангелом убо глаголет: творяй Ангелы Своя духи и слуги Своя огнь палящь.
А про ангелів говорить: «Він робить ангелів Своїх духами, Своїх слуг – полум’ям вогню».
А про Сина каже: «Престол Твій, Боже, – повік-віків, жезл справедливості – жезл Твого Царства. (aiōn g165)
9 возлюбил еси правду и возненавидел еси беззаконие: сего ради помаза Тя, Боже, Бог Твой елеем радости паче причастник Твоих.
Ти полюбив правду й зненавидів беззаконня; тому помазав Тебе Бог, Твій Бог, олією радощів більше, ніж Твоїх друзів».
10 И (паки): в начале Ты, Господи, землю основал еси, и дела руку Твоею суть небеса:
І ще: «На початку Ти, Господи, заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
11 та погибнут, Ты же пребываеши: и вся, якоже риза, обетшают,
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться.
12 и яко одежду свиеши их, и изменятся: Ты же тойжде еси, и лета Твоя не оскудеют.
Ти поміняєш їх, немов старі шати, і вони зміняться. Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні».
13 Кому же от Ангел рече когда: седи о десную Мене, дондеже положу враги Твоя подножие ног Твоих?
Кому з ангелів Бог сказав коли-небудь: «Сядь праворуч від Мене, доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг».
14 Не вси ли суть служебнии дуси, в служение посылаеми за хотящих наследовати спасение?
Чи не всі [ангели] є духами служіння, посланими служити тим, хто має успадкувати спасіння?
