< Бытие 32 >
1 И Иаков иде в путь свой. И воззрев виде полк Божий воополчившийся: и сретоша его Ангели Божии.
А Яків пішов на дорогу свою. І спіткали його Божі Анголи́.
2 Рече же Иаков, егда виде их: полк Божий сей. И прозва имя месту тому Полки.
І Яків сказав, коли їх побачив: „Це Божий табір!“І він назвав ім'я́ тому місцю: Маханаїм.
3 Посла же Иаков послы пред собою ко Исаву брату своему в землю Сиир, в страну Едом,
І послав Яків послів перед собою до Ісава, брата свого, до землі Сеїр, до краю едомського.
4 и заповеда им глаголя: тако рцыте господину моему Исаву: тако глаголет раб твой Иаков: у Лавана обитах и умедлих даже до ныне:
І наказав їм, говорячи: „Скажіть так моєму панові Ісавові: Так сказав раб твій Яків: Я мешкав з Лаваном, і заде́ржався аж дотепер.
5 и быша ми волове и ослы и овцы, и раби и рабыни: и послах поведати господину моему Исаву, дабы обрел раб твой благодать пред тобою.
І маю я вола та осла, і отару, і раба, і невільницю. І я послав розказати панові моєму, щоб знайти милість в очах твоїх“.
6 И возвратишася послы ко Иакову, глаголюще: ходихом ко брату твоему Исаву, и се, сам идет во сретение тебе, и четыриста мужей с ним.
І вернулися посли до Якова, та й сказали: „Ми прийшли були до брата твого до Ісава, а він також іде назустріч тобі, і чотири сотні людей з ним.“
7 Убояся же Иаков зело и в недоумении бе: и раздели люди сущыя с собою, и волы и велблюды и овцы на два полка,
І Яків сильно злякався, і був затурбований. І він поділив наро́д, що був з ним, і дрібну та велику худобу, і верблюди на два табори.
8 и рече Иаков: аще приидет Исав на един полк и изсечет и, будет вторый полк во спасении.
І сказав: „Коли при́йде Ісав до табору одного, і розі́б'є його, то вціліє позосталий табір“.
9 Рече же Иаков: Бог отца моего Авраама и Бог отца моего Исаака, Господи Боже, Ты рекий ми: иди в землю рождения твоего, и благо тебе сотворю:
І Яків промовив: „Боже батька мого Авраама, і Боже батька мого Ісака, Господи, що сказав Ти мені: „Вернися до Краю свого, і до місця свого народження, і Я зроблю́ тобі добре“.
10 довлеет ми от всея правды и от всея истины, юже сотворил еси рабу Твоему: с жезлом бо сим преидох Иордан сей, ныне же бех в два полка:
Я не вартий усіх отих милостей, і всієї вірности, яку Ти чинив був Своєму рабові, бо з самою своєю палицею перейшов я був цей Йорда́н, а тепер я стався на два табори.
11 изми мя от руки брата моего, от руки Исава: яко боюся аз его, да не когда пришед убиет мя и матерь с чады:
Збережи ж мене від руки мого брата, від руки Ісава, бо боюсь я його, щоб він не прийшов та не побив мене і матері з дітьми.
12 ты же рекл еси: благо тебе сотворю и положу семя твое яко песок морский, иже не изочтется от множества.
А Ти ж був сказав: „Учинити добро — учиню я з тобою добро; а наща́дки твої́ покладу, як той мо́рський пісок, що його не злічити через безліч“.
13 И спа тамо нощи тоя, и взя, яже имяше дары, и посла Исаву брату своему:
І він переночував там тієї ночі, і взяв із того, що́ під руку прийшло, дар для Ісава, брата свого:
14 коз двести, козлов двадесять, овец двести, овнов двадесять,
кіз двісті, і козлів двадцятеро, овець двісті, і баранів двадцятеро,
15 велблюдов дойных, и жребят их тридесять, волов четыредесять, юнцов десять, ослов двадесять и жребят десять:
верблюдиць дійних та їх жереб'ят тридцятеро, корів сорок, а биків десятеро, ослиць двадцятеро, а ослят десятеро.
16 и даде их рабом своим, (коеждо) стадо особо, и рече рабом своим: идите предо мною, и разстояние творите между стадом и стадом.
І дав до рук рабів своїх кожне стадо окремо. І сказав він до рабів своїх: „Ідіть передо мною, і позоставте відстань поміж стадом і стадом“.
17 И заповеда первому глаголя: аще тя срящет Исав брат мой и вопросит тя глаголя: чий еси, и камо идеши, и чия сия, яже пред тобою идут?
І він наказав першому, кажучи: „Коли спіткає тебе Ісав, брат мій, і запитає тебе так: Чий ти, і куди ти йдеш, і чиє те, що перед тобою?
18 Речеши: раба твоего Иакова: дары посла господину моему Исаву: и се, сам за нами (идет).
то скажеш: Раба твого Якова це подарунок, посланий панові моєму Ісавові. А ото й він сам за нами“.
19 И заповеда первому, и второму, и третиему, и всем предидущым вслед стад сих глаголя: по словеси сему глаголите Исаву, егда обрящете его вы,
І наказав він і другому, і третьому, також усім, що йшли за стадами, говорячи: „Таким словом будете говорити до Ісава, коли ви зна́йдете його,
20 и рцыте: се, раб твой Иаков идет за нами: рече бо: укрощу лице его дарами предидущими его, и посем узрю лице его: негли бо приимет лице мое?
і скажете: Ось і раб твій Яків за нами, бо він сказав: Нехай я вблагаю його оцим дарунком, що йде передо мною, а потім побачу обличчя його, — може він піді́йме обличчя моє.“
21 И предидяху дары пред лицем его, сам же преспа тоя нощи в полце.
І йшов подарунок перед ним, а він ночував тієї ночі в таборі.
22 Востав же тоя нощи, поя обе жены (своя) и обе рабыни и единонадесять сынов своих, и прейде брод Иавок:
І встав він тієї ночі, і взяв обидві жінки свої, і обидві невільниці свої та одинадцятеро дітей своїх, і перейшов брід Яббок.
23 и взя их, и прейде поток, и преведе вся своя.
І він узяв їх, і перепровадив через потік, і перепровадив те, що в нього було.
24 Остася же Иаков един. И боряшеся с ним Человек даже до утра.
І зостався Яків сам. І боровся з ним якийсь Муж, аж поки не зійшла досвітня зоря.
25 Виде же, яко не может противу ему: и прикоснуся широте стегна его: и отерпе широта стегна Иаковля, егда боряшеся с Ним.
І Він побачив, що не подужає його, і доторкнувся до сугло́бу стегна́ його. І звихнувся сугло́б стегна́ Якова, як він боровся з Ним.
26 И рече ему: пусти Мя: взыде бо заря. Он же рече: не пущу Тебе, аще не благословиши мене.
І промовив: „Пусти Мене, бо зійшла досвітня зоря“. А той відказав: „Не пущу́ Тебе, коли не поблагосло́виш мене“.
27 Рече же ему: что ти имя есть? Он же рече: Иаков.
І промовив до нього: „Як твоє ймення!“Той відказав: „Яків“.
28 И рече ему: не прозовется ктому имя твое Иаков, но Исраиль будет имя твое: понеже укрепился еси с Богом и с человеки силен будеши.
І сказав „Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізра́їль, бо ти боровся з Богом та з людьми, — і подужав“.
29 Вопроси же Иаков и рече: повеждь ми имя Твое. И рече: вскую сие вопрошаеши ты имене Моего? Еже чудно есть. И благослови его тамо.
І запитав Яків і сказав: „Скажи ж Ім'я Своє“. А Той відказав: „Пощо питаєш про Ймення Моє!“І Він поблагословив його там.
30 И прозва Иаков имя месту тому Вид Божий: видех бо Бога лицем к лицу, и спасеся душа моя.
І назвав Яків ім'я́ того місця: Пенуїл, бо „бачив був Бога лицем у лице, та збереглася душа моя“.
31 Возсия же ему солнце, егда прейде Вид Божий: он же хромаше стегном своим.
І засвітило йому сонце, коли він перейшов Пенуїл. І він кульгав на своє стегно́.
32 Сего ради не ядят сынове Израилевы жилы, яже отерпе, яже есть в широте стегна, даже до дне сего: понеже прикоснуся широте стегна Иаковли жилы, яже отерпе.
Тому не їдять Ізраїлеві сини жили стегна, що на сугло́бі стегна́, аж до сьогодні, бо Він доторкнувся був до стегна́ Якового, жили стегна.