Бытие 21
1 И Господь посети Сарру, якоже рече: и сотвори Господь Сарре, якоже глагола.
А Господь згадав Сарру, як сказав був, і вчинив Господь Саррі, як Він говорив.
2 И заченши Сарра роди Аврааму сына в старости, во время, якоже глагола ему Господь:
І Сарра зачала́, і породила сина Авраамові в старості його на означений час, що про нього сказав йому Бог.
3 и нарече Авраам имя сыну своему рождшемуся ему, егоже роди ему Сарра, Исаак:
І назвав Авраам ім'я́ синові своєму, що вродився йому, що Сарра йому породила: Ісак.
4 обреза же Авраам Исаака во осмый день, якоже заповеда ему Бог.
І обрізав Авраам Ісака, сина свого, коли мав він вісім день, як Бог наказав був йому.
5 Авраам же бе ста лет, егда бысть ему Исаак сын его.
А Авраам був віку ста літ, як уродився йому Ісак, син його.
6 Рече же Сарра: смех мне сотвори Господь: иже бо аще услышит, обрадуется со Мною.
І промовила Сарра: „Сміх учинив мені Бог, — кожен, хто почує, буде сміятися з мене“.
7 И рече: кто возвестит Аврааму, яко млеком питает отроча Сарра, яко родих сына в старости моей?
І промовила: „Хто б сказав Авраамові: Сарра годує синів? Бо вродила я сина в старості його“.
8 И возрасте отроча, и отдоено бысть: и сотвори Авраам учреждение велие, в оньже день отдоися Исаак сын его.
І дитина росла, і була відлучена. І справив Авраам велику гостину в день відлучення Ісака.
9 Видевши же Сарра сына Агари Египтяныни, иже бысть Аврааму, играюща со Исааком сыном своим,
І побачила Сарра сина Аґари єги́птянки, що вродила була Авраамові, що він насміхається.
10 и рече Аврааму: изжени рабу сию и сына ея: не наследит бо сын рабы сея с сыном моим Исааком.
I сказала вона Авраамові: „Прожени ту невільницю та сина її, бо не буде наслідувати син тієї невільниці разом із сином моїм, із Ісаком“.
11 Жесток же явися глагол сей зело пред Авраамом о сыне его Исмаиле.
Але ця справа була дуже не до вподоби Авраамові через сина його.
12 И рече Бог Аврааму: да не будет жестоко пред тобою о отроце и о рабыни: вся елика аще речет тебе Сарра, слушай гласа ея: яко во Исааце наречется тебе семя:
І промовив Господь Авраамові: „Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство.
13 сына же рабыни сея в язык велик сотворю его, яко семя твое есть.
І також сина невільниці тієї — учиню його наро́дом, бо він — твоє насіння“.
14 Воста же Авраам заутра и взя хлебы и мех воды, и даде Агари: и возложи на плещы ея отроча и отпусти ю. Отшедши же заблуждаше в пустыни, у кладязя Клятвеннаго:
І встав рано Авраам, і взяв хліба й бурдюка́ води, і дав до Аґари на плече її, також дитину, та й послав її. І пішла вона, та й заблудила в пустині Беер-Шева.
15 оскуде же вода из меха: и поверже отроча под елию единою.
І скінчилась вода в бурдюці, і покинула вона дитину під одним із кущів.
16 Отшедши же седяше прямо ему издалече, якоже дострелити из лука: рече бо: да не вижду смерти детища моего. И седе прямо ему издалече. Воскричав же отроча, восплакася:
І пішла вона, і сіла собі навпроти, на віддалі — як стрілити луком, бо сказала: „Нехай я не бачу смерти цієї дитини!“І сіла навпроти, і піднесла свій голос та й заплакала.
17 услыша же Бог глас отрочате от места, идеже бяше: и воззва Ангел Божий Агарь с небесе и рече ей: что есть, Агарь? Не бойся: услыша бо Бог глас отрочища от места, идеже есть:
І почув Бог голос того хлопця. І кликнув до Аґари Божий Ангол із неба, і сказав їй: „Що тобі, Аґаро? Не бійся, бо почув Бог голос хлопця, де він там.
18 востани и поими отроча, и ими рукою твоею его: в язык бо велик сотворю его.
Устань, підійми хлопця, і рукою своєю держи його, бо великим наро́дом зроблю Я його“.
19 И отверзе Бог очи ея, и узре кладязь воды живы: и иде, и налия мех воды, и напои отроча.
І відкрив Бог очі її, і вона побачила криницю води. І пішла вона, і наповнила бурдюка водою, та й напоїла хлопця.
20 И бяше Бог со отрочатем, и возрасте, и вселися в пустыни, и бысть стрелец.
І з хлопцем був Бог, — і він виріс. І осів у пустині, і став він стрілець-лучник.
21 И поселися в пустыни Фаран: и поят ему мати его жену от земли Египетския.
І осів він у пустині Паран, а мати його взяла йому жінку з єгипетського кра́ю.
22 Бысть же в то время, и рече Авимелех, и Охозаф невестоводитель его, и Фихол воевода силы его, ко Аврааму, глаголя: Бог с тобою во всех, яже твориши:
І сталося ча́су того, і сказав Авімеле́х і Піхол, головний провідник його війська, до Авраама, говорячи: „Бог із тобою в усьому, що́ ти робиш!
23 ныне убо кленися ми Богом, не обидети мене, ниже семене моего, ниже имене моего: но по правде, юже сотворих с тобою, сотвориши со мною и земли, идеже ты вселился еси на ней.
А тепер присягни ж мені Богом отут, що ти не обманиш мене, і нащадка мого, і онука мого. І яка була ласка, яку я до тебе чинив, ти вчиниш зо мною та з краєм, що ти в нім чужинцем пробува́єш“.
24 И рече Авраам: аз кленуся.
І сказав Авраам: „Я присягаю!“
25 И обличи Авраам Авимелеха о кладязех водных, яже отяша отроцы Авимелеховы.
І Авраам дорікав Авімелехові за криницю води, що її відняли були Авімелехові раби.
26 И рече ему Авимелех: не ведех, кто сотвори тебе вещь сию: ниже ты ми поведал еси, ниже аз слышах, токмо днесь.
І сказав Авімелех: „Я не знаю, хто вчинив оту річ, — ані ти не розповів мені, й ані я не чув, хібащо сьогодні“.
27 И взя Авраам овцы и юнцы и даде Авимелеху: и завещаста оба завет.
І взяв Авраам дрібну та велику худобу, та й дав Авімелехові, і оби́два вони склали умову.
28 И постави Авраам седмь агниц овчих единых.
І поставив Авраам сім овечок з дрібного товару осібно.
29 И рече Авимелех Аврааму: что суть седмь агницы овец сих, яже поставил еси едины?
І сказав Авімелех до Авраама: „Що́ вони, сім овечок отих, що ти їх поставив осібно?“
30 И рече Авраам: яко седмь сих агниц возмеши у мене, да будут ми во свидетелство, яко аз ископах кладязь сей.
А той відказав: „Бо з моєї руки сім овечок ти візьмеш, щоб для мене були на свідоцтво, що я́ викопав цю криницю“.
31 Сего ради наименова имя месту тому кладязь Клятвенный: яко тамо клястася оба
Тому то назвав він це місце Беер-Шева, бо там поклялися вони.
32 и завещаста завет у кладязя Клятвеннаго. Воста же Авимелех, и Охозаф невестоводитель его, и Фихол воевода силы его, и возвратишася в землю Филистимску.
І склали умову вони в Беер-Шеві. І встав Авімелех та Піхол, головний провідник його війська, і вернулись вони до краю филистимського.
33 И насади Авраам ниву у кладязя Клятвеннаго, и призва ту имя Господа, Бога вечнаго.
А Авраам посадив тамариска в Беер-Шеві, і кликав там Ім'я́ Господа, Бога Вічного.
34 Обита же Авраам в земли Филистимстей дни многи.
І Авраам пробув́ав у филистимській землі багато днів.
