Исход 32
1 И видевше людие, яко умедли Моисей снити с горы, восташа людие на Аарона и глаголаша ему: востани и сотвори нам боги, иже пойдут пред нами: Моисей бо сей человек, иже изведе нас от земли Египетския, не вемы, что бысть ему.
І побачив наро́д, що загаявся Мойсей зійти з гори. І зібрався наро́д проти Аарона, та й сказали до нього: „Устань, зроби нам богі́в, що бу́дуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів був нас із єгипетського кра́ю, — ми не знаємо, що сталось йому“.
2 И рече им Аарон: измите усерязи златыя, яже во ушесех жен ваших и дщерей, и принесите ко мне.
І сказав їм Аарон „Поздіймайте золоті сере́жки, що в ушах ваших жінок, ваших синів та дочо́к ваших, і поприносьте до мене“.
3 И изяша вси людие усерязи златы, яже во ушесех жен их, и принесоша ко Аарону.
І ввесь наро́д поздіймав з себе золоті сережки, що в їхніх ушах, та й позно́сили до Аарона.
4 И взя от рук их и слия их делом литым, и сотвори им телца литаго. И рекоша: сии бози твои, Израилю, иже изведоша тя из земли Египетския.
І взяв він це з їхньої руки, і вформував його в глині, і зробив із нього лите теля. А вони сказали: „Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського кра́ю!“
5 И видев Аарон, созда олтарь прямо ему, и проповеда Аарон, глаголя: праздник Господнь утре.
І побачив це Аарон, і збудував жертівника перед ним. І кликнув Аарон та й сказав: „Завтра свято для Господа!“
6 И обутреневав наутрие, вознесе всесожжения и принесе жертву спасения. И седоша людие ясти и пити и восташа играти.
І повставали вони взавтра ра́но вранці, і принесли цілопа́лення, і привели́ мирну жертву. І засів наро́д до їди́ та до пиття́, і встали ба́витися.
7 И рече Господь к Моисею глаголя: иди скоро, сниди отсюду, беззаконноваша бо людие твои, ихже извел еси из земли Египетския:
А Господь промовляв до Мойсея: „Іди, зійди, бо зіпсувся наро́д твій, якого ти вивів із єгипетського краю.
8 преступиша с пути скоро, егоже заповедал еси им: сотвориша себе телца, и поклонишася ему, и пожроша ему, и реша:
Зійшли вони скоро з дороги, що наказав був Я їм, — зробили собі лите теля, і поклонились йому, і склали йому́ жертви, та й сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю!“
9 сии бози твои, Израилю, иже изведоша тя из земли Египетския:
І промовив Господь до Мойсея: „Я бачив наро́д той, і ось наро́д — твердошиїй він!
10 и ныне остави Мя, и возярився гневом на ня, потреблю их, и сотворю тя в язык велик.
А тепер залиши Мене, — і розпа́литься гнів Мій на них, і Я ви́нищу їх, а тебе зроблю́ великим наро́дом“.
11 И помолися Моисей пред Господем Богом и рече: вскую, Господи, яришися гневом на люди Твоя, ихже извел еси из земли Египетския крепостию великою и мышцею Твоею высокою?
І Мойсей став благати лице Господа, Бога свого, та й сказав: „На́що, Господи, розпа́люється гнів Твій на народ Твій, якого Ти випровадив з єгипетського кра́ю силою великою та міцно́ю рукою?
12 Да не когда рекут Египтяне, глаголюще: с лукавством изведе их погубити в горах и потребити их от земли: утоли гнев ярости Твоея и милостив буди о злобе людий Твоих,
На́що будуть казати єги́птяни, говорячи: На зле ти їх вивів, щоб їх повбивати в гора́х, та щоб винищити їх з пове́рхні землі?. Вернися з ро́зпалу гніву Свого, та й відверни́ зло від Свого́ наро́ду!
13 помянув Авраама и Исаака и Иакова, Твоя рабы, имже клялся еси Собою, и рекл еси к ним, глаголя: зело умножу семя ваше, яко звезды небесныя множеством, и всю сию землю, юже рекл еси дати семени их, и обладают ею во веки.
Згадай про Авраама, Ісака та Ізраїля, рабів Своїх, що Ти їм присягався був Собою, та говорив їм: „Помно́жу ваших наща́дків, немов зорі небесні, і всю оту землю, що про неї казав, дам вашим наща́дкам, — і вони пося́дуть навіки“.
14 И умилостивися Господь о зле, еже рече сотворити людем Своим.
І відверну́в Господь зло, про яке говорив, щоб зробити Своєму народо́ві.
15 И возвратився Моисей, сниде с горы: и две скрижали свидения в руку его, скрижали каменны написаны от обою страну их, сюду и сюду быша написаны:
І повернувся, і зійшов Мойсей із гори, — а в руці його дві табли́ці свідо́цтва, писані з обох їхніх сторін, — звідси й звідти вони були́ писані.
16 и скрижали дело Божие быша, и написание, написание Божие изваяно на скрижалех.
А табли́ці — Божа робота вони, а письмо — Боже письмо воно, ви́різьблене на табли́цях.
17 И услышав Иисус глас людий кричащих, рече к Моисею: глас ратный в полце.
І почув Ісус голос наро́ду, як кричав він, та й сказав до Мойсея: „Крик бо́ю в табо́рі!“
18 И рече Моисей: несть глас начинающих одолевати, ниже глас начинающих бежати, но глас начинающих напиватися вином аз слышу.
А той відказав: „Це не крик сили перемо́жців і не крик слабости переможених, — я чую голос співу!“
19 И егда приближашеся к полку, узре телца и лики: и возярився гневом Моисей, поверже из руку своею обе скрижали, и сокруши я под горою:
І сталося, коли він набли́зився до табо́ру, то побачив теля те та та́нці... І розпали́вся гнів Мойсеїв, і він кинув табли́ці із рук свої́х, — та й розторо́щив їх під горою!.
20 и взем телца, егоже сотвориша, сожже его во огни и сотре его подробну, и разсыпа его по воде, и напои ею сыны Израилевы.
І схопи́в він теля, що зробили вони, та й спалив на огні, та змолов, аж став порох І розси́пав на поверхні води, і напоїв тим синів Ізра́їлевих.
21 И рече Моисей Аарону: что сотвориша тебе людие сии, яко навел еси на них грех велик?
І сказав Мойсей Ааронові: „Що́ вчинив тобі наро́д цей, що ти гріх великий навів на нього?“
22 И рече Аарон к Моисею: не гневайся, господине: ты бо веси людий сих устремление.
А Аарон відказав: „Нехай не запа́литься гнів мого пана! Ти знаєш наро́д цей, що він у злому.
23 Глаголаша бо ми: сотвори нам боги, иже пойдут пред нами: Моисей бо сей человек, иже изведе ны от Египта, не вемы, что бысть ему:
І вони сказали мені: Зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів нас із єгипетського кра́ю, — ми не знаємо, що сталось йому.
24 и рекох им: иже имать злато, измите: и изяша, и даша мне, и ввергох е во огнь, и излияся телец сей.
І сказав я до них: Хто має золото, — поздіймайте з себе. І дали вони мені, а я кинув його в огонь, — і вийшло те теля“.
25 Видев же Моисей люди, яко разделишася, раздели бо их Аарон в порадование супостатом их:
І побачив Мойсей народ, що незагну́зданий він, бо Аарон розгнузда́в його на га́ньбу поміж їхніми ворогами.
26 ста же Моисей во вратех полка и рече: аще кто есть Господнь, да идет ко мне. Снидошася убо к нему вси сынове Левиины.
І став Мойсей у брамі табо́ру й сказав: „Хто за Господа — до мене!“І зібралися до нього всі Левіїні сини.
27 И рече им: сия глаголет Господь Бог Израилев: препояшите кийждо свой мечь при бедре и пройдите, и возвратитеся от врат до врат сквозе полк, и убийте кийждо брата своего и кийждо ближняго своего и кийждо соседа своего.
І сказав він до них: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Припаші́ть кожен меча свого́ на стегно́ своє, перейдіть, і верніться від брами до брами в табо́рі, — і повбивайте кожен брата свого, і кожен приятеля свого, і кожен бли́жнього свого́“.
28 И сотвориша сынове Левиины, якоже глагола им Моисей: и паде от людий в той день до трех тысящ мужей.
І зробили Левіїні сини за словом Мойсеєвим. І впало з наро́ду того дня близько трьох тисяч чоловіка.
29 И рече им Моисей: наполнисте руки вашя днесь Господу, кийждо в сыне своем и в брате своем, да дастся на вас благословение.
І сказав Мойсей: „Освятіть сьогодні себе для Господа, бо кожен мстився на сині своїм та на браті своїм, і щоб сьогодні Він дав вам благослове́ння“.
30 И бысть на утрие, рече Моисей к людем: вы согрешисте грех велик: и ныне взыду к Богу, да умолю о гресе вашем.
І сталося назавтра, і сказав Мойсей до народу: „Ви згрішили великим гріхом, а тепер зійду́ я до Господа, — може складу́ оку́плення за ваш гріх“.
31 И возвратися Моисей ко Господу и рече: молюся ти, Господи: согрешиша людие сии грех велик и сотвориша себе боги златы:
І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: „О, згрішив цей наро́д великим гріхом, — вони зробили собі золотих богі́в!
32 и ныне, аще убо оставиши им грех их, остави: аще же ни, изглади мя из книги Твоея, в нюже вписал еси.
А тепер, коли б Ти пробачив їм їхній гріх! А як ні, — витри мене з книги Своєї, яку Ти написав“.
33 И рече Господь к Моисею: аще кто согреши предо Мною, изглажу его из книги Моея:
І промовив Господь до Мойсея: „Хто згрішив Мені, того витру із книги Своєї.
34 ныне же иди, сниди и возведи люди сия на место, еже рех тебе: се, Ангел Мой предидет пред лицем твоим: в оньже день присещу, наведу на них грех их.
А тепер іди, провадь цей народ туди, куди казав Я тобі. Ось Мій Ангол піде перед лицем твоїм. А в день кари Моєї — покараю їх за їхній гріх!
35 И порази Господь люди за сотворение телца, егоже сотвори Аарон.
І Господь ударив той народ за те, що вони зробили теля, яке Аарон учинив був.
