Деяния святых апостолов 15
1 И нецыи сшедше от Иудеи, учаху братию, яко аще не обрежетеся по обычаю Моисеову, не можете спастися.
[Тим часом] прийшли з Юдеї деякі [люди] та навчали братів: «Якщо не будете обрізані за звичаєм Мойсеєвим, то не можете спастися».
2 Бывшей же распри и стязанию не малу Павлу и Варнаве к ним, учиниша взыти Павлу и Варнаве и неким другим от них ко Апостолом и старцем во Иерусалим о вопрошении сем.
Це призвело до чималого конфлікту та суперечки між Павлом та Варнавою й тими, хто прийшов. Тоді вирішили, щоб Павло та Варнава й деякі інші з них пішли разом в Єрусалим із цією справою до апостолів та старійшин.
3 Они же убо, предпослани бывше от церкве, прохождаху Финикию и Самарию, поведающе обращение языков, и творяху радость велию всей братии.
Тоді вони, послані церквою, пішли через Фінікію та Самарію, розповідаючи про навернення язичників. Це викликало велику радість серед усіх братів.
4 Пришедше же во Иерусалим, прияти быша от церкве и Апостол и старец, сказаша же, елика сотвори Бог с ними и яко отверзе языком дверь веры.
Прибувши в Єрусалим, вони були прийняті церквою, апостолами та старійшинами й розповіли, як багато Бог зробив через них.
5 Восташа же нецыи от ереси фарисейския веровавшии, глаголюще, яко подобает обрезати их, завещавати же блюсти закон Моисеов.
Але деякі віруючі з угрупування фарисеїв казали, що [язичників] потрібно обрізати та наказати їм, щоб дотримувалися Закону Мойсея.
6 Собрашася же Апостоли и старцы ведети о словеси сем.
Апостоли та старійшини зібралися для розгляду цього питання.
7 Многу же взысканию бывшу, востав Петр рече к ним: мужие братие, вы весте, яко от дний первых Бог в нас избра усты моими услышати языком слово Благовестия и веровати:
Після тривалого обговорення Петро піднявся та звернувся до них: «Брати, ви знаєте, що від перших днів Бог обрав мене з-поміж вас, щоби з моїх уст язичники почули слово Доброї Звістки та увірували.
8 и Сердцеведец Бог свидетелствова им, дав им Духа Святаго, якоже и нам,
І Бог, Який знає серця, засвідчив їм, давши Духа Святого, як і нам.
9 и ничтоже разсуди между нами же и онеми, верою очищь сердца их:
Він не зробив жодної різниці між нами й ними, очистивши вірою їхні серця.
10 ныне убо что искушаете Бога, (хотяще) возложити иго на выи учеником, егоже ни отцы наши, ни мы возмогохом понести?
То чому ж ви випробовуєте Бога, накладаючи на шиї учнів ярмо, якого ні ми, ні наші батьки не могли нести?
11 Но благодатию Господа Иисуса Христа веруем спастися, якоже и они.
Адже ми віримо, що отримуємо спасіння через благодать Господа Ісуса так само, як і вони».
12 Умолча же все множество и послушаху Варнавы и Павла поведающею, елика сотвори Бог знамения и чудеса во языцех има.
Тоді все зібрання стихло й почало слухати Варнаву й Павла, що розповідали про чудеса та знамення, які Бог зробив через них серед язичників.
13 По умолчании же ею, отвеща Иаков глаголя: мужие братие, послушайте мене:
Коли вони закінчили, Яків сказав: «Брати, послухайте мене!
14 Симеон поведа, яко прежде Бог посети прияти от язык люди о имени Своем:
Симон розповів нам, як спочатку Бог прийшов обрати з-поміж язичників народ для Свого імені.
15 и сему согласуют словеса пророк, якоже пишет:
І з цим узгоджуються слова пророків, як написано:
16 по сих обращуся и созижду кров Давидов падший, и раскопаная его созижду и исправлю его,
„Після цього Я повернуся та відбудую занепалий дім Давида. Я відбудую його руїни та відновлю його,
17 яко да взыщут прочии человецы Господа, и вси языцы, в нихже наречеся имя Мое, глаголет Господь, творяй сия вся.
щоб решта людей шукали Господа, навіть і всі язичники, над якими закликано Моє ім’я. Так каже Господь, Який робить усе це
[і Якому] відомо все споконвіку“. (aiōn g165)
19 Сего ради аз сужду не стужати от язык обращающымся к Богу,
Тому, я вважаю, ми не повинні створювати труднощів для язичників, які навертаються до Бога.
20 но заповедати им огребатися от треб идолских и от блуда и удавленины и от крове, и елика неугодна себе суть, иным не творити.
Натомість ми повинні написати їм і застерегти від оскверненого ідолами, від статевої розпусти, від задушених тварин та крові.
21 Моисей бо от родов древних по всем градом проповедающыя его имать, в сонмищих по вся субботы чтомый.
Бо [Закон] Мойсея з давніх-давен проповідується в кожному місті й читається в синагогах щосуботи».
22 Тогда изволися Апостолом и старцем со всею церковию, избравше мужа от них, послати во Антиохию с Павлом и Варнавою, Иуду нарицаемаго Варсаву, и Силу, мужа нарочита в братии,
Тоді апостоли та старійшини разом зі всією церквою вирішили обрати з-поміж себе кількох людей та надіслати їх до Антіохії разом із Павлом та Варнавою. Вони обрали Юду, званого Варсавою, та Силу, які були проводирями серед братів.
23 написавше рукама их сия: Апостоли и старцы и братия, сущым во Антиохии и Сирии и Киликии братиям, иже от язык, (о Господе) радоватися.
Через них передали такого листа: «Брати апостоли та старійшини до братів з язичників, які знаходяться в Антіохії, Сирії та Килікії. Вітаємо вас!
24 Понеже слышахом, яко нецыи от нас изшедше возмутиша вас словесы, развращающе душы вашя, глаголюще обрезатися и блюсти закон, имже мы не завещахом:
Оскільки ми почули, що деякі [люди], які вийшли від нас, без нашого дозволу потурбували вас своїми словами й засмутили ваші душі, кажучи, що вам потрібно обрізатись та дотримуватися Закону,
25 изволися нам собравшымся единодушно, избранныя мужы послати к вам, с возлюбленныма нашима Варнавою и Павлом,
ми одностайно вирішили обрати деяких чоловіків та надіслати їх до вас разом з улюбленими нашими Варнавою й Павлом,
26 человекома предавшема душы своя о имени Господа нашего Иисуса Христа:
людьми, які віддали своє життя заради імені Господа нашого Ісуса Христа.
27 послахом убо Иуду и Силу, и тех словом сказующих таяжде:
Ми надсилаємо до вас Юду та Силу, щоб вони словами сповістили вам те, що ми написали.
28 изволися бо Святому Духу и нам, ничтоже множае возложити вам тяготы, разве нуждных сих:
Бо угодно Святому Духові й нам не накладати на вас більше ніякого тягаря, окрім цього необхідного:
29 огребатися от идоложертвенных и крове, и удавленины и блуда: и елика не хощете вам быти, другим не творите: от нихже соблюдающе себе, добре сотворите. Здравствуйте.
утримуйтеся від їжі, яка приносилась ідолам, від крові, від задушених тварин та від статевої розпусти. Дотримуючись цього, ви зробите добре. Будьте здорові!»
30 Они же убо послани бывше приидоша во Антиохию, и собравше народ, вдаша послание.
Отже, посланці прийшли в Антіохію та, скликавши все зібрання, передали листа.
31 Прочетше же, возрадовашася о утешении.
Прочитавши його, брати зраділи цьому підбадьорюванню.
32 Иуда же и Сила, и та пророка суща, словом мнозем утешиста братию и утвердиста.
Юда та Сила, які самі були пророками, багатьма словами підбадьорювали та зміцнювали братів.
33 Пребывша же тамо время, отпущена быста с миром от братий ко Апостолом.
Вони провели там деякий час, і брати відпустили їх із миром до тих, хто їх надіслав.
34 Изволися же Силе пребыти тамо, Иуда же возвратися во Иерусалим.
Однак Сила вирішив залишитися, а Юда повернувся до Єрусалима.
35 Павел же и Варнава живяста во Антиохии, учаща и благовествующа слово Господне, и со инеми многими.
Павло та Варнава залишились в Антіохії, де вони з багатьма іншими [братами] навчали та проповідували Добру Звістку Слова Господнього.
36 По неких же днех рече Павел к Варнаве: возвращшеся подобает посетити братию нашу во всех градех, в нихже проповедахом слово Господне, како пребывают.
Через декілька днів Павло сказав Варнаві: «Повернімося та відвідаймо братів із кожного міста, де ми проповідували Слово Господнє, побачимо, що вони роблять».
37 Варнава же восхоте пояти с собою Иоанна нарицаемаго Марка:
Варнава хотів взяти з собою Івана, якого звали Марком.
38 Павел же глаголаше отступльшаго от наю от Памфилии и не шедшаго с нама на дело, на неже послани быхом, не пояти сего с собою.
А Павло вважав, що не варто брати з собою того, хто залишив їх у Памфілії і не пішов із ними на служіння.
39 Бысть убо распря, яко отлучитися има от себе: Варнава убо поемь Марка отплы в Кипр:
Незгода між ними була досить гострою, так що вони розділилися: Варнава взяв із собою Марка та відплив до Кіпру;
40 Павел же избрав Силу изыде предан благодати Божией от братий,
Павло ж обрав Силу й вирушив у дорогу, переданий братами благодаті Господа.
41 прохождаше же Сирию и Киликию, утверждая церкви.
Він пройшов через Сирію та Килікію, зміцнюючи церкви.
