Второе послание к Коринфянам 12

1 Похвалитися же не пользует ми: прииду бо в видения и откровения Господня.

Я змушений хвалитися, хоча немає в цьому користі. Усе ж перейду до видінь та одкровень від Господа.

2 Вем человека о Христе, прежде лет четыренадесяти: аще в теле, не вем, аще ли кроме тела, не вем, Бог весть: восхищена бывша таковаго до третияго небесе.

Я знаю одного чоловіка в Христі, який чотирнадцять років тому, – чи був у тілі, чи то поза тілом, не знаю, Бог знає, – був підхоплений до третього неба.

3 И вем такова человека: аще в теле, или кроме тела, не вем: Бог весть:

Також я знаю, що той чоловік – чи був у тілі, чи то поза тілом, не знаю, Бог знає, –

4 яко восхищен бысть в рай, и слыша неизреченны глаголголы, ихже не леть есть человеку глаголати.

був підхоплений до раю та почув невимовні слова, яких людині не дано казати.

5 О таковем похвалюся: о себе же не похвалюся, токмо о немощех моих.

Таким чоловіком я буду хвалитися; собою ж хвалитися не буду, хіба що своїми слабкостями.

6 Аще бо восхощу похвалитися, не буду безумен, истину бо реку: жажду же, да не како кто вознепщует о мне паче, еже видит мя, или слышит что от мене.

Якби я навіть і захотів похвалитися, то не буду нерозсудливим, адже казатиму правду. Проте я утримуюсь, щоби хтось не подумав про мене більше, ніж бачить у мені та чує від мене.

7 И за премногая откровения да не превозношуся, дадеся ми пакостник плоти, аггел сатанин, да ми пакости деет, да не превозношуся.

А щоб я не загордився величчю одкровень, дана мені колючка в тіло, посланець сатани, аби мене бити, щоб я не величався.

8 О сем трикраты Господа молих, да отступит от мене,

Я тричі просив Господа, щоб Він забрав її від мене.

9 и рече ми: довлеет ти благодать Моя: сила бо Моя в немощи совершается. Сладце убо похвалюся паче в немощех моих, да вселится в мя сила Христова.

Але Він сказав мені: «Моєї благодаті для тебе достатньо, адже сила Мояв слабкості стає довершеною». Тож я з радістю хвалитимуся моєю слабкістю, щоб у мені оселилася Христова сила.

10 Темже благоволю в немощех, в досаждениих, в бедах, во изгнаниих, в теснотах по Христе: егда бо немощствую, тогда силен есмь.

Тому я задоволений слабкостями, горем, переслідуваннями та труднощами заради Христа. Бо, коли я слабкий, тоді я сильний.

11 Бых несмыслен хваляся: вы мя понудисте. Аз бо должен бех от вас хвалимь бывати: ничимже бо лишихся первейших Апостол, аще и ничтоже есмь:

Я став нерозумним, але ви змусили мене до цього! Це ви мали б мене рекомендувати, оскільки я нічим не гірший від цих «великих апостолів», хоч я і ніщо.

12 знамения бо Апостолова содеяшася в вас во всяцем терпении, в знамениих и чудесех и силах.

Адже ознаки апостола були виявлені поміж вами у всякому терпінні, знаках, дивах та могутніх ділах.

13 Что бо есть, егоже лишистеся паче прочих церквей, разве точию яко аз сам не стужих вам? Дадите ми неправду сию.

То чим ви були обділені у порівняні з іншими церквами? Хіба тим, що я сам не був тягарем для вас. Вибачте мені цю несправедливість!

14 Се третие готов есмь приити к вам, и не стужу вам: не ищу бо ваших, но вас. Не должна бо суть чада родителем снискати имения, но родителе чадом.

Ось я готовий прийти до вас утретє. Я не буду [вас] обтяжувати, бо мені не потрібне те, що вам належить, але ви [самі]. Адже не діти повинні накопичувати майно для батьків, а батьки – для дітей.

15 Аз же в сладость иждиву и иждивен буду по душах ваших, аще и излишше вас любя, менше любимь есмь.

Я охоче витрачу заради вас усе, що маю, і навіть віддам самого себе. Якщо люблю вас більше, то невже любитимете мене менше?

16 Буди же, аз не отягчих вас, но коварен сый, лестию вас приях.

Хоч би як там було, я не обтяжував вас. Проте [ви кажете], що будучи хитрим, я впіймав вас підступністю.

17 Еда коим от посланных к вам лихоимствовах вас?

Хіба я коли-небудь використовував вас через тих, кого до вас посилав?

18 Умолих Тита, и с ним послах брата: еда лихоимствова чим вас Тит? Не темже ли духом ходихома? Не темиже ли стопами?

Я попросив Тита прийти до вас і послав із ним брата. Хіба Тит вас використав? Хіба ми не ходили в тому ж дусі? Хіба ми не ходили одним шляхом?

19 Паки ли мните, яко ответ вам творим? Пред Богом, о Христе глаголем: вся же, возлюбленнии, о вашем созидании и утверждении.

Невже ви думаєте, що ми захищаємося перед вами? Ми говоримо перед Богом у Христі, і все це, любі, для вашого збудування.

20 Боюся же, еда како пришед, не яцех же хощу, обрящу вас, и аз обрящуся вам, якова же не хощете: да не како будут рвения, зависти, ярости, рети, клеветы, шептания, кичения, нестроения:

Адже я боюся, що, прийшовши, знайду вас не такими, як я хочу, а ви побачите мене не таким, як ви хочете. [Боюся виявити серед вас] сварки, заздрість, лють, самолюбство, наклепи, плітки, пихатість та безлад.

21 да не паки пришедша мя смирит Бог мой у вас, и восплачуся многих прежде согрешших и не покаявшихся о нечистоте и блужении и студоложствии, яже содеяша.

[Боюся], що, коли я прийду знову, мій Бог упокорить мене перед вами, і мені [доведеться] оплакувати багатьох, що раніше згрішили й не покаялися в нечистоті, у статевій розпусті й у безсоромності, яким вони віддалися.