Первая книга Царств 11
1 И бысть аки по месяце, и взыде Наас Аманитянин, и ополчися на Иавис Галаадский. И реша вси мужие Иависстии к Наасу аманитянину: положи нам завет, и поработаем ти.
І вийшов аммоні́тянин Нахаш, і таборува́в при ґілеадському Явешу. І сказали всі явеські люди до Нахаша: „Склади з нами умову, — і ми бу́демо служити тобі!“
2 И рече к ним Наас Аманитянин: сей завет положу вам, изверчу комуждо вас око десное, и положу поношение на Израиля.
І сказав до них аммоні́тянин Нахаш: „Про це складу́ з вами умову, — щоб кожному з вас ви́брати праве око, і я вчиню́ це на га́ньбу для всього Ізраїля“.
3 И реша ему мужие Иависа Галаадскаго: остави нам седмь дний, да послем вестники во вся пределы Израилевы: и аще не будет спасающаго нас, изыдем к вам.
І сказали до нього явеські старші́: „Зачекай нам сім день, і нехай ми пошлемо́ послів у всі Ізраїлеві краї. І якщо нема нам порятунку, то вийдемо до тебе“.
4 И приидоша вестницы в Гаваю к Саулу и поведаша словеса сия во ушы людий: и воздвигоша вси людие глас свой и плакашася.
І прийшли ті посли до Саулової Ґів'ї, і говорили ті слова́ до ушей народу. І ввесь народ підніс свій голос, та й заплакав.
5 И се, Саул прииде по заутрии от села, и рече Саул: что яко плачут людие? И поведаша ему глаголы мужей Иависских.
Аж ось Саул іде за худобою з поля. І сказав Саул: „Що́ народові, що плачуть?“І розповіли́ йому слова явеських людей.
6 И сниде Дух Господень на Саула, егда услыша словеса сия, и разгневася на них зело:
І злинув Божий Дух на Саула, як слухав він ті слова́, і дуже запалав його гнів!
7 и взя две кравы, и раздроби я на уды, и посла во вся пределы Израилевы руками вестников, глаголя: иже не будет идый вслед Саула и вслед Самуила, по сему сотворят говядом его. И сниде ужас Господень на Израилтян, и изыдоша яко един муж.
І взяв він пару худобин, і порізав її, і порозсилав по всім Ізраїлевім Краї через послів, говорячи: „Хто не ви́йде за Саулом та за Самуїлом, — отак буде зро́блено худобі його!“І великий страх спав на людей, і вони повихо́дили, як один чоловік.
8 И сочте их в Везеце, в ваме, и бысть всех мужей Израилтеских шесть сот тысящ, и мужей Иудиных седмьдесят тысящ.
І він перелічи́в їх у Безеку, - і було Ізраїлевих синів триста тисяч, а Юдиних людей — тридцять тисяч.
9 И рече вестником пришедшым: сия поведите мужем Иависа Галаадскаго: заутра будет вам спасение восходящу солнцу. И приидоша вестницы во град и возвестиша мужем Иависским: и возрадовашася,
І сказали вони до послів, що прийшли: „Так скажете ме́шканцям ґілеадського Явешу: Узавтра, як пригріє сонце, буде вам поряту́нок“. І прийшли ті посли, і розповіли́ явеським людям, — і вони зраділи.
10 и реша мужие Иависстии к Наасу аманитянину: утро изыдем к вам, и сотворите нам, еже благо пред очима вашима.
І сказали явеські люди: „Узавтра ми вийдемо до вас, а ви зробите нам усе, що добре в оча́х ваших“.
11 И бысть по заутрии, и Саул раздели люди на три начала: и внидоша посреде полка в стражу утреннюю, и бияху сынов Аммонитских, дондеже разогреся день: и бысть, и оставшиися разбегошася, и не осташася ни два от них вкупе.
І сталося назавтра, і склав Саул із наро́ду три відділи, і вони пройшли в сере́дину табо́ру за ранньої сторо́жі, та й били Аммона аж до спеко́ти дня. І сталося, — позосталі розбіглися, і не позоста́лося між ними двох ра́зом.
12 И реша людие к Самуилу: кто есть рекий, яко да Саул не воцарится над нами? Предаждь мужей, и избием их.
І сказав народ до Самуїла: „Хто́ той, що запитував: Саул буде царювати над нами? Дайте тих людей, а ми їх повбиваємо!“
13 И рече Саул: да не умрет ни един в днешний день, яко днесь сотвори Господь спасение во Израили.
Та Саул сказав: „Ніхто не буде забитий цього дня, бо Госпо́дь сьогодні зробив спасі́ння серед Ізраїля“.
14 И рече Самуил к людем, глаголя: приидите да идем в Галгалы и обновим тамо царство.
А Самуїл сказав до народу: Ходіть, і пі́демо в Ґілґа́л, та й відновимо там ца́рство!“
15 И идоша вси людие в Галгалы, и помаза тамо Самуил Саула на царство пред Господем в Галгалех. И пожроша тамо жертвы и мирная пред Господем, и возвеселися тамо Саул и вси мужие Израилевы зело.
І пішов увесь народ до Ґілґалу, і настановили царем там Саула перед Господнім лицем у Ґілґалі, і прино́сили мирні жертви перед Господнім лицем. І дуже радів там Саул та всі Ізраїлеві му́жі!
