Jobho 29
1 Jobho akapfuurira mberi nokutaura kwake achiti:
І Йов далі вів мову свою та й сказав:
2 “Haiwa ndinoshuva sei mwedzi yakapfuura, iwo mazuva andairindirwa naMwari,
„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
3 mwenje wake pawaivhenekera pamusoro pangu uye ndaivhenekerwa nechiedza chake ndichifamba murima!
коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
4 Haiwa, iwo mazuva andakanga ndichine simba, ushamwari hwaMwari chaihwo huchiropafadza imba yangu,
як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
5 Wamasimba Ose paakanga achineni uye vana vangu pavakanga vakandipoteredza,
коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
6 painyorovedzwa nzira yangu noruomba, uye dombo richindidururira hova dzamafuta omuorivhi.
коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
7 “Pandakaenda kusuo reguta ndikandogara muchivara,
Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
8 majaya akandiona akatsaukira parutivi uye vatana vakasimuka;
як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
9 vakuru vakaramba kutaura vakafumbira miromo yavo namaoko avo;
зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
10 manzwi avakuru akanyararidzwa, uye ndimi dzavo dzikanamira kumusoro kwemiromo yavo.
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
11 Vose vakandinzwa vakataura zvakanaka pamusoro pangu, uye vose vakandiona vakandirumbidza,
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
12 nokuti ndakanunura varombo vaichemera rubatsiro, uye nherera dzakanga dzisina anobatsira.
бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
13 Munhu akanga ofa akandiropafadza; ndakaita kuti mwoyo wechirikadzi uimbe.
Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
14 Ndakafuka kururama sechipfeko changu; kururamisira kwaiva nguo yangu nenguwani yangu.
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
15 Ndakanga ndiri meso kumapofu namakumbo kuzvirema.
Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
16 Ndakanga ndiri baba kuna vanoshayiwa; ndaimiririra mhaka yomutorwa.
Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
17 Ndakavhuna meno emunhu akanga akaipa, ndikabvuta chaakanga akaruma.
Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
18 “Ndakafunga kuti, ‘Ndichafira mumba mangu, mazuva angu awanda sejecha.
І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
19 Midzi yangu ichasvika kumvura, uye dova richava pamatavi angu usiku hwose.
для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
20 Kukudzwa kwangu kucharamba kuri kutsva pandiri, uta hucharamba huri hutsva muruoko rwangu.’
Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
21 “Vanhu vakanditeerera vachitarisira kwazvo, vanyerere vakamirira kurayira kwangu.
Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
22 Shure kwokutaura kwangu, ivo havana kuzotaurazve; mashoko angu akawira panzeve dzavo zvinyoronyoro.
По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
23 Vakandimirira kunge vakamirira mvura yomupfunhambuya, uye vakanwa mashoko angu kunge mvura yechirimo.
І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
24 Pandakanyemwerera kwavari havana kuzvitenda; chiedza chechiso changu chaikosha kwavari.
Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
25 Ndakavasarudzira nzira ini ndokugara saishe wavo; ndakagara samambo pakati pamauto ake; ndakanga ndakaita somunhu anonyaradza vanochema.
Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
