Псалми 80
1 Пастире Израиљев, чуј! Који водиш синове Јосифове као овце, који седиш на херувимима, јави се!
Для дириґента хору. На „Лілеї“. Свідо́цтво. Псалом Асафів. Па́стирю Ізраїлів, — послухай же, Ти, що прова́диш, немов ту отару, Йо́сипа, що на Херувимах сидиш, — появися
2 Пред Јефремом и Венијамином и Манасијом пробуди крепост своју, и ходи да нам помогнеш.
перед обличчям Єфре́ма, і Веніями́на, і Манасі́ї! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас!
3 Боже! Поврати нас, нека засја лице Твоје да се спасемо!
Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось!
4 Господе, Боже над војскама! Докле ћеш се гневити кад Те моли народ Твој?
Господи, Боже Савао́те, — доки будеш Ти гні́ватися на молитву наро́ду Свого?
5 Храниш их хлебом сузним, и појиш их сузама троструком мером.
Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльоза́ми великої міри.
6 Учинио си да се око нас свађају суседи наши, и непријатељи се наши смеју међу собом.
Ти нас положи́в супере́чкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприя́телі наші.
7 Боже над војскама! Поврати нас, нека засја лице Твоје да се спасемо!
Боже Савао́те, — приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасемось!
8 Из Мисира си пренео чокот, изагнао народе, и посадио га.
Виногра́дину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав наро́ди — й її посадив,
9 Окрчио си за њ, и он пусти жиле, и заузе сву земљу.
Ти ви́порожнив перед нею, — і закорени́ла коріння своє, й перепо́внила край,
10 Горе се покрише његовим сеном, и лозе су му као кедри Божији.
гори покрилися тінню її, а ві́ття її — Божі ке́дри,
11 Пустио је лозе своје до мора и огранке своје до реке.
аж до моря галу́зки її посилаєш, а па́рості її — до ріки́!
12 Зашто си му развалио ограду, да га кида ко год прође?
Але́ нащо вилім зробив Ти в горо́жі її, — і всі нищать її, хто прохо́дить дорогою?
13 Горски вепар подгриза га, и пољска звер једе га.
Гризе її вепр лісови́й, і звіри́на польова́ виїдає її!
14 Боже над војскама! Обрати се, погледај с неба и види, и обиђи виноград овај,
Боже Саваоте, — вернися ж, споглянь із небе́с і побач, і відві́дай цього́ виногра́дника,
15 Сад овај, који је посадила десница Твоја, и сина ког си укрепио себи!
і охорони його, якого насадила прави́ця Твоя, і галу́зку, яку Ти для Себе зміцни́в!
16 Попаљен је огњем, исечен, од страшног погледа Твог пропаде.
В огні виногра́дина спалена, відтята, гинуть від сва́ру обличчя Твого, —
17 Нека буде рука Твоја над човеком деснице Твоје, над сином човечијим ког си утврдио себи!
нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї прави́ці, на лю́дському сині, якого зміцнив Ти Собі!
18 И нећемо одступити од Тебе, оживи нас, и име Твоје призиваћемо.
А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживи́ш, і ми будемо Ім'я́ Твоє кликати!
19 Господе, Боже над војскама! Поврати нас, нека засја лице Твоје, да се спасемо!
Господи, Боже Саваоте, приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось!
