Псалми 78
1 Чуј, народе мој, наук мој, пригни ухо своје к речима уста мојих.
Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
2 Отварам за причу уста своја, казаћу старе приповетке.
Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
3 Шта слушасмо и дознасмо, и што нам казиваше оци наши,
які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
4 Нећемо затајити од деце њихове, нараштају позном јавићемо славу Господњу и силу Његову и чудеса која је учинио.
Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
5 Сведочанство подиже у Јакову, и у Израиљу постави закон, који даде оцима нашим да га предаду деци својој;
Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
6 Да би знао потоњи нараштај, деца која ће се родити, па и они да би казивали својој деци.
щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
7 Да полажу на Бога надање своје, и не заборављају дела Божијих, и заповести Његове да држе;
Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
8 И да не буду као оци њихови, род неваљао и упоран, род који не беше чврст срцем својим, нити веран Богу духом својим.
Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
9 Синови Јефремови наоружани, који стрељају из лука, вратише се натраг, кад беше бој.
Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
10 Не сачуваше завет Божји, и по закону Његовом не хтеше ходити.
Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
11 Заборавише дела Његова, и чудеса, која им је показао,
Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
12 Како пред очима њиховим учини чудеса у земљи мисирској, на пољу Соану;
Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
13 Раздвоји море, и проведе их, од воде начини зид;
Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
14 И води их дању облаком, и сву ноћ светлим огњем;
Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
15 Раскида стене у пустињи, и поји их као из велике бездане;
Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
16 Изводи потоке из камена, и води воду рекама.
Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
17 Али они још једнако грешише Њему, и гневише Вишњег у пустињи.
Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
18 И кушаше Бога у срцу свом, иштући јела по вољи својој,
Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
19 И викаше на Бога, и рекоше: "Може ли Бог зготовити трпезу у пустињи?"
Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
20 Ево! Он удари у камен, и потече вода, и реке устадоше; може ли и хлеба дати? Хоће ли и меса поставити народу свом?
Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
21 Господ чу и разљути се, и огањ се разгоре на Јакова, и гнев се подиже на Израиља.
Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
22 Јер не вероваше Богу и не уздаше се у помоћ Његову.
бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
23 Тада заповеди облацима одозго, и отвори врата небеска,
Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
24 И пусти, те им подажде мана за јело, и хлеб небески даде им.
і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
25 Хлеб анђеоски јеђаше човек; посла им јела до ситости.
Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
26 Пусти небом устоку, и наведе силом својом југ;
Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
27 И као прахом засу их месом, и као песком морским птицама крилатим;
Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
28 Побаца их сред логора њиховог, око шатора њихових.
яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
29 И наједоше се и даде им шта су желели.
Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
30 Али их још и не прође жеља, још беше јело у устима њиховим,
Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
31 Гнев се Божји подиже на њих и помори најјаче међу њима, и младиће у Израиљу поби.
як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
32 Преко свега тога још грешише, и не вероваше чудесима Његовим.
Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
33 И пусти, те дани њихови пролазише узалуд, и године њихове у страху.
Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
34 Кад их убијаше, онда притецаху к Њему, и обраћаху се и искаху Бога;
Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
35 И помињаху да је Бог одбрана њихова, и Вишњи Избавитељ њихов.
І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
36 Ласкаху Му устима својим, и језиком својим лагаху Му.
Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
37 А срце њихово не беше Њему верно, и не беху тврди у завету Његовом.
та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
38 Али Он беше милостив, и покриваше грех, и не помори их, често заустављаше гнев свој, и не подизаше све јарости своје.
Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
39 Опомињаше се да су тело, ветар, који пролази и не враћа се.
Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
40 Колико Га пута расрдише у пустињи, и увредише у земљи где се не живи!
Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
41 Све наново кушаше Бога, и Свеца Израиљевог дражише.
Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
42 Не сећаше се руке Његове и дана, у који их избави из невоље,
Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
43 У који учини у Мисиру знаке своје и чудеса своја на пољу Соану;
коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
44 И проврже у крв реке њихове и потоке њихове, да не могоше пити.
Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
45 Посла на њих бубине да их кољу, и жабе да их море.
Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
46 Летину њихову даде црву, и муку њихову скакавцима.
Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
47 Винограде њихове поби градом, и смокве њихове сланом.
Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
48 Граду предаде стоку њихову, и стада њихова муњи.
Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
49 Посла на њих огњени гнев свој, јарост, срдњу и мржњу, чету злих анђела.
Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
50 Равни стазу гневу свом, не чува душе њихове од смрти, и живот њихов предаде помору.
Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
51 Поби све првенце у Мисиру, први пород по колибама Хамовим.
І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
52 И поведе народ свој као овце, и води их као стадо преко пустиње.
Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
53 Води их поуздано, и они се не бојаше, а непријатеље њихове затрпа море.
Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
54 И доведе их на место светиње своје, на ову гору, коју задоби десница Његова.
І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
55 Одагна испред лица њиховог народе; жребом раздели њихово достојање, и по шаторима њиховим насели колена Израиљева.
Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
56 Али они кушаше и срдише Бога Вишњег и уредбе Његове не сачуваше.
Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
57 Одусташе и одвргоше се, као и оци њихови, слагаше као рђав лук.
І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
58 Увредише Га висинама својим, и идолима својим раздражише Га.
Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
59 Бог чу и разгневи се и расрди се на Израиља веома.
Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
60 Остави насеље своје у Силому, шатор, у коме живљаше с људима.
Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
61 И оправи у ропство славу своју и красоту своју у руке непријатељеве.
І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
62 И предаде мачу народ свој, и на достојање своје запламте се.
Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
63 Младиће његове једе огањ, и девојкама његовим не певаше сватовских песама;
Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
64 Свештеници његови падаше од мача, и удовице његове не плакаше.
Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
65 Најпосле, као иза сна пробуди се Господ, прену се као јунак кад се напије вина.
Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
66 И поби непријатеље своје с леђа, вечној срамоти предаде их.
І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
67 И не хте шатор Јосифов, и колено Јефремово не изабра.
Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
68 Него изабра колено Јудино, гору Сион, која Му омиле.
Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
69 И сагради светињу своју као горње своје станове, и као земљу утврди је довека.
Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
70 И изабра Давида, слугу свог, и узе га од торова овчијих,
І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
71 И од дојилица доведе га да пасе народ Његов, Јакова, и наследство Његово, Израиља.
привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
72 И он их пасе чистим срцем, и води их мудрим рукама.
І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
