Псалми 77
1 Глас мој иде к Богу, и ја призивам Њега; глас мој иде к Богу, и Он ће ме услишити.
Керівнику хору, Єдутуну. Псалом Асафів. Голосом своїм я волатиму до Бога, голосом моїм – до Бога, і Він прислухається до мене.
2 У дан туге своје тражих Господа; ноћу је рука моја подигнута, и не спушта се; душа моја неће да се утеши.
У день скорботи моєї я шукав Володаря; [цілу] ніч моя рука була простягнута й не затерпла. Моя душа відмовлялася від втіхи.
3 Помињем Бога, и уздишем; размишљам, и трне дух мој.
Згадаю про Бога – і охопить мене трепет; пороздумую – і знемагає дух мій. (Села)
4 Држим очи своје да су будне; клонуо сам, и не могу говорити.
Ти тримав розплющеними повіки очей моїх; я вражений і не можу говорити.
5 Пребрајам старе дане и године од векова.
Подумав я про дні давноминулі, про роки давні.
6 Опомињем се песама својих ноћу; разговарам се са срцем својим, и испитујем дух свој:
Згадую наспіви мої вночі, із серцем своїм веду розмову, і дух мій дошукується:
7 "Зар ће се довека гневити на нас Господ, и неће више љубити?
Невже навіки покинув [нас] Володар і більше не буде прихильним?
8 Зар је засвагда престала милост Његова, и реч се прекинула од колена на колено?
Невже назавжди зникла Його милість, припинилося Його слово на [всі] наступні покоління?
9 Зар је заборавио милостив бити и у гневу затворио милосрђе своје?"
Хіба забув Бог, як милувати, чи замкнув у гніві милосердя Своє? (Села)
10 И рекох: Жалосна је за мене ова промена деснице Вишњега.
Тоді сказав я: «Що гнітить мене, так це те, що Всевишній змінив [дію] правиці Своєї щодо нас».
11 Памтим дела Господња; памтим пређашње чудо Твоје.
Згадаю я про діяння Господа; нагадаю-но собі про чудеса стародавні.
12 Мислио сам о свим делима Твојим, размишљао о радњи Твојој;
Споглядатиму всі справи Твої і про звершення Твої роздумувати буду.
13 Боже! Пут је Твој свет; који је Бог тако велик као Бог наш?
Боже, у святості шлях Твій! Який бог настільки великий, як [наш] Бог?
14 Ти си Бог, који си чинио чудеса, показивао силу своју међу народима;
Ти – Бог, Який творить чудеса; Ти з’явив могутність Свою серед народів.
15 Мишицом си одбранио народ свој, синове Јаковљеве и Јосифове.
Ти визволив рукою Своєю народ Твій, синів Якова і Йосифа. (Села)
16 Видеше Те воде, Боже, видеше Те воде, и устрепташе, и бездане се задрмаше.
Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й затремтіли, здригнулися безодні.
17 Из облака лијаше вода, облаци даваху глас, и стреле Твоје лећаху.
Потоками лилася вода із темних хмар, свій голос подали хмарини, і стріли Твої розліталися.
18 Грмљаху громови Твоји по небу; муње Твоје севаху по васиљеној, земља се тресаше и њихаше.
Гуркіт Твого грому на небокраї, спалахи блискавок освітлювали всесвіт, земля тремтіла й здригалася.
19 По мору беше пут Твој, и стазе Твоје по великој води, и траг Твој не познаваше се.
Шлях Твій [пролягав] через море, і стежки Твої – через води великі, та слідів Твоїх не було видно.
20 Водио си народ свој као овце руком Мојсијевом и Ароновом.
Ти вів, немов отару, народ Свій рукою Мойсея і Аарона.
