Псалми 44
1 Боже, својим ушима слушасмо, оци нам наши приповедаше дело које си учинио у њихово време, у старо време.
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
2 Руком својом изгнао си народе, а њих посадио; искоренио си племена, а њих намножио.
Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
3 Јер не задобише земље својим мачем, нити им мишица њихова поможе, него Твоја десница и Твоја мишица, и светлост лица Твог, јер Ти беху омилели.
Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
4 Боже, царе мој, Ти си онај исти, пошљи помоћ Јакову!
Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
5 С Тобом ћемо избости непријатеље своје, и с именом Твојим изгазићемо оне који устају на нас.
Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
6 Јер се не уздам у лук свој, нити ће ми мач мој помоћи.
бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
7 Него ћеш нас Ти избавити од непријатеља наших, и ненавиднике наше посрамићеш.
але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
8 Богом ћемо се хвалити сваки дан, и име Твоје славићемо довека.
Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
9 Али сад си нас повргао и посрамио, и не идеш с војском нашом.
та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
10 Обраћаш нас те бежимо испред непријатеља, и непријатељи нас наши харају.
Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
11 Дао си нас као овце да нас једу, и по народима расејао си нас.
Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
12 У бесцење си продао народ свој, и ниси му подигао цене.
Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
13 Дао си нас на подсмех суседима нашим, да нам се ругају и срамоте нас који живе око нас.
Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
14 Начинио си од нас причу у народа, гледајући нас машу главом туђинци.
Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
15 Сваки је дан срамота моја преда мном, и стид је попао лице моје.
Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
16 Од речи подсмевачевих и ругачевих, и од погледа непријатељевих и осветљивчевих.
через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
17 Све ово снађе нас; али не заборависмо Тебе, нити преступисмо завет Твој.
Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
18 Не одступи натраг срце наше, и стопе наше не зађоше с пута Твог.
не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
19 Кад си нас био у земљи змајевској, и покривао нас сеном смртним,
Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
20 Онда да бејасмо заборавили име Бога свог и подигли руке своје к Богу туђем,
чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
21 Не би ли Бог изнашао то? Јер Он зна тајне у срцу.
Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
22 А убијају нас за Тебе сваки дан; с нама поступају као с овцама кланицама.
що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
23 Устани, што спаваш, Господе! Пробуди се, немој одбацити засвагда.
Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
24 Зашто кријеш лице своје? Заборављаш невољу и муку нашу?
Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
25 Душа наша паде у прах, тело је наше бачено на земљу.
Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
26 Устани, помоћи наша, и избави нас ради милости своје.
Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
