Псалми 2

1 Зашто се буне народи и племена помишљају залудне ствари?

Kial tumultas popoloj, Kaj gentoj pripensas vanaĵon?

2 Устају цареви земаљски, и кнезови се скупљају на Господа и на помазаника Његовог.

Leviĝas reĝoj de la tero, Kaj eminentuloj konsiliĝas kune, Kontraŭ la Eternulo kaj kontraŭ Lia sanktoleito, dirante:

3 "Раскинимо свезе њихове и збацимо са себе јарам њихов."

Ni disŝiru iliajn ligilojn, Kaj ni deĵetu de ni iliajn ŝnurojn!

4 Онај, што живи на небесима, смеје се, Господ им се подсмева.

La loĝanta en la ĉielo ridas, La Sinjoro mokas ilin.

5 Па им говори у гневу свом и јарошћу својом збуњује их:

Tiam Li parolos al ili en Sia kolero, Kaj per Sia furiozo Li ilin ektimigos, dirante:

6 "Ја сам помазао цара свог на Сиону, на светој гори својој."

Mi starigis ja Mian reĝon Super Cion, Mia sankta monto.

7 Казаћу наредбу Господњу; Он рече мени: "Ти си син мој, ја те сад родих.

Mi raportos pri la decido: La Eternulo diris al mi: Vi estas Mia filo, Hodiaŭ Mi vin naskis.

8 Ишти у мене, и даћу ти народе у наследство, и крајеве земаљске теби у државу.

Petu Min, kaj Mi donos al vi popolojn por heredo, Kaj por posedo limojn de tero.

9 Ударићеш их гвозденом палицом; разбићеш их као лончарски суд."

Vi disbatos ilin per fera sceptro, Kiel potan vazon vi ilin dispecigos.

10 Сад, цареви, оразумите се; научите се судије земаљске!

Kaj nun, ho reĝoj, prudentiĝu; Instruiĝu, juĝistoj de la tero!

11 Служите Господу са страхом, и радујте се с трепетом.

Servu al la Eternulo kun timo, Kaj ĝoju kun tremo.

12 Поштујте сина, да се не разгневи, и ви не изгинете на путу свом; јер ће се гнев Његов брзо разгорети. Благо свима који се у Њ уздају!

Kisu la filon, ke Li ne koleru, kaj vi ne pereu sur la vojo, Ĉar baldaŭ ekbrulos Lia kolero. Feliĉaj estas ĉiuj, kiuj fidas Lin.