Псалми 132
1 Опомени се, Господе, Давида и све смерности његове,
Пісня проча́н.
2 Како се кунуо Господу, и заветовао Богу Јаковљевом:
що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
3 "Нећу ући у шатор дома свог, нити ћу лећи на постељу одра свог;
„Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
4 Нећу дати сна очима својим, ни веђама својим дрема;
не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
5 Док не нађем места Господу, стана Богу Јаковљевом."
аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
6 Ево, чусмо да је у Јефремовој земљи, нађосмо Га на пољима киријат-јаримским.
Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
7 Уђимо у стан Његов, поклонимо се подножју ногу Његових.
Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
8 Стани, Господе, на почивалишту свом, Ти и ковчег силе Твоје.
Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
9 Свештеници Твоји нек се обуку у правду, и свеци Твоји нек се радују.
Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
10 Ради Давида, слуге свог, немој одвратити лица од помазаника свог.
Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
11 Закле се Господ Давиду у истини, од које неће одступити; од порода твог посадићу на престолу твом.
Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
12 Ако синови твоји ушчувају завет мој и откривења моја којима ћу их научити, онда ће и синови њихови довека седети на престолу свом.
Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
13 Јер је изабрао Господ Сион, и омиле Му живети на њему.
Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
14 Ово је почивалиште моје увек, овде ћу се населити; јер ми је омилело.
„То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
15 Храну ћу његову благословити, ниште његове наситићу хлеба.
пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
16 Свештенике ћу његове обући у спасење, и свети ће се његови радовати.
Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
17 Ту ћу учинити да узрасте рог Давиду, поставићу видело помазанику свом.
Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
18 Непријатеље ћу његове обући у срамоту; а на њему ће цветати венац његов.
ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
