Псалми 10
1 Зашто, Господе, стојиш далеко, кријеш се кад је невоља?
Для чо́го стоїш Ти, о Господи, зда́лека, в час недолі ховаєшся?
2 С охолости безбожникове мучи се убоги; хватају се убоги преваром коју измишљају безбожници.
Безбожний в своїм гордува́нні женеться за вбогим, — хай схо́плені будуть у пі́дступах, які замишляли вони!
3 Јер се безбожник дичи жељом душе своје, грабљивца похваљује.
Бо жада́нням своєї душі нечестивий пишається, а ласу́н проклинає, зневажає він Господа.
4 Безбожник у обести својој не мари за Господа: "Он не види." Нема Бога у мислима његовим.
У го́рдощах каже безбожний, що „Він не слідку́є“, бо „Бога нема“, — оце всі його по́мисли!
5 Свагда су путеви његови криви; за судове Твоје не зна; на непријатеље своје неће ни да гледа.
Сильні дороги його повсякча́сно, від нього суди́ Твої ви́соко, — тим то віддму́хує він ворогів своїх.
6 У срцу свом каже: Нећу посрнути; зло неће доћи никад.
Сказав він у серці своєму: „Я не захита́юсь, бо ли́ха навіки не буде мені“.
7 Уста су му пуна неваљалих речи, преваре и увреде, под језиком је његовим мука и погибао.
Уста́ його повні прокля́ття й обма́ни та зради, під його язиком — злочи́нство й пере́ступ.
8 Седи у заседи иза куће; у потаји убија правога; очи његове вребају убогога.
Причаївшись, сидить на подві́р'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим.
9 Седи у потаји као лав у пећини; седи у заседи да ухвати убогога; хвата убогога увукавши га у мрежу своју.
В укритті́ він чату́є, як лев той у за́рості, чатує схопи́ти убогого, хапа́є убогого й тягне його в свою сі́тку.
10 Притаји се, прилегне, и убоги падају у јаке нокте његове.
Припадає, знижається він, — і попада́ють убогі в його міцні кігті …
11 Каже у срцу свом: "Бог је заборавио, окренуо је лице своје, неће видети никад."
Безбожний говорить у серці своїм: „Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніко́ли“.
12 Устани Господе! Дигни руку своју, не заборави невољних.
Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
13 Зашто безбожник да не мари за Бога говорећи у срцу свом да Ти нећеш видети?
Чому́ нечестивий обра́жує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?
14 Ти видиш; јер гледаш увреде и муке и пишеш их на руци. Теби предаје себе убоги; сироти Ти си помоћник.
Але́ Ти все бачиш, бо спостеріга́єш злочинство та у́тиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слаби́й опира́ється, Ти сироті помічни́к.
15 Сатри мишицу безбожном и злом, да се тражи и не нађе безбожност његова.
Зламай же раме́но безбожному, і злого скарай за неправду його, — аж більше не зна́йдеш його́!
16 Господ је цар свагда, довека, нестаће незнабожаца са земље његове.
Господь — Цар на вічні віки́, із землі Його згинуть погани!
17 Господе! Ти чујеш жеље ништих; утврди срце њихово; отвори ухо своје,
Бажа́ння пони́жених чуєш Ти, Господи, серця́ їх зміцня́єш, їх вислухо́вує ухо Твоє,
18 Да даш суд сироти и невољнику, да престану гонити човека са земље.
щоб дати суд сироті та пригні́ченому, щоб більш не страши́в чоловік із землі!
