Приче Соломонове 1
1 Приче Соломуна сина Давидовог, цара Израиљевог,
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 Да се познаје мудрост и настава, да се разумеју речи разумне,
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
3 Да се прима настава у разуму, у правди, у суду и у свему што је право,
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
4 Да се даје лудима разборитост, младићима знање и помњивост.
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
5 Мудар ће слушати и више ће знати, и разуман ће стећи мудрост,
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
6 Да разуме приче и значење, речи мудрих људи и загонетке њихове.
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
7 Почетак је мудрости страх Господњи; луди презиру мудрост и наставу.
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
8 Слушај, сине, наставу оца свог, и не остављај науке матере своје.
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
9 Јер ће бити венац од милина око главе твоје, и гривна на грлу твом.
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
10 Сине мој, ако би те мамили грешници, не пристај;
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 Ако би рекли: Ходи с нама да вребамо крв, да заседамо правоме низашта;
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol h7585)
13 Свакојаког блага добићемо, напунићемо куће своје плена;
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
14 Бацаћеш жреб свој с нама; један ће нам тоболац бити свима;
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
15 Сине мој, не иди на пут с њима, чувај ногу своју од стазе њихове.
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
16 Јер ногама својим трче на зло и хите да проливају крв.
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 Јер се узалуд разапиње мрежа на очи свакој птици;
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
18 А они вребају своју крв и заседају својој души.
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
19 Такви су путеви свих лакомих на добитак, који узима душу својим господарима.
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
20 Премудрост виче на пољу, на улицама пушта глас свој;
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
21 У највећој вреви виче, на вратима, у граду говори своје беседе;
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
22 Луди, докле ћете љубити лудост? И подсмевачима докле ће бити мио подсмех? И безумни, докле ће мрзети на знање?
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
23 Обратите се на карање моје; ево, изасућу вам дух свој, казаћу вам речи своје.
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
24 Што звах, али не хтесте, пружах руку своју, али нико не мари,
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
25 Него одбацисте сваки савет мој, и карање моје не хтесте примити;
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
26 Зато ћу се и ја смејати вашој невољи, ругаћу се кад дође чега се бојите;
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
27 Кад као пустош дође чега се бојите, и погибао ваша као олуја кад дође, кад навали на вас невоља и мука.
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
28 Тада ће ме звати, али се нећу одазвати; рано ће тражити, али ме неће наћи.
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
29 Јер мрзише на знање, и страх Господњи не изабраше;
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
30 Не присташе на мој савет, и презираше сва карања моја.
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
31 Зато ће јести плод од путева својих, и наситиће се савета својих.
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
32 Јер ће луде убити мир њихов, и безумне ће погубити срећа њихова.
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
33 Али ко ме слуша боравиће безбрижно, и биће на миру не бојећи се зла.
А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
